Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Кравченко О.Б., Петровський Д.О.,

відповідача – Шкоропада О.В.,

прокуратури –Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009

у справі № 6/117/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі –позивач, ТОВ СП "НІБУЛОН") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 00000440/0 від 19.02.2009.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 визнане протиправним і скасоване спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на безпідставність його прийняття.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з Приватним підприємством "Монте Негро" за червень, липень, серпень, вересень 2008 року, складено акт № 146/40/14291113 від 12.02.2009, в якому зафіксовані порушення:

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ СП "НІБУЛОН" завищено суму податку на додану вартість, віднесену до складу дозволеного податкового кредиту згідно податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей ПП "Монте Негро" в розмірі 1 639 854,60 грн., зокрема по періодах: червень 2008 року –16 171,35 грн., липень 2008 року –1 175 304,95 грн., серпень 2008 року –448 378,30 грн.

- пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, в результаті чого товариством завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену на розрахунковий рахунок у розмірі 1 623 454,29 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2008 року –1 175 304,95 грн., вересень 2008 року –448 149,34 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.02.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000440/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 623 454,29 грн., в т. ч. за серпень 2008 року –1 175 304,95 грн., за вересень 2008 року –448 149,34 грн. та, в зв’язку із відшкодуванням цієї суми з бюджету, позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в розмірі 1 175 304,95 грн. та штрафних фінансових санкцій –587 652,48 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне проведення господарських операцій по укладених між ТОВ СП "НІБУЛОН" та ПП "Монте Негро" договорах поставки № 1555/2007 від 30.06.2008, № 59/2008 від 01.07.2008, № 290/2008 від 09.07.2008, № 308/2008 від 09.07.2008, № 334/2008 від 11.07.2008 з додатками, що підтверджено дослідженими судами матеріалами справи, а саме: накладними, податковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Судами вказано, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у складі ціни товару, що підтверджено податковими накладними, які були досліджені в суді першої та апеляційної інстанцій, та не оспорюється відповідачем

Також вказано, що при проведенні податковою інспекцією перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди по взаєморозрахунках ТОВ СП "НІБУЛОН" з прямими постачальниками, в тому числі з ПП "Монте Негро" досліджувались первинні документи, а саме: податкові накладні, накладні, рахунки, договори, платіжні доручення на перерахування коштів та жодного порушення чинного законодавства з цього приводу контролюючим органом не виявлено.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1, абз. 1 пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом (168/97-ВР) зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. п. 9.2., 9.6. ст. 9 вищевказаного Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку; свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання; зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, витягу від 30.04.2009 № 3436198 та довідки від 30.04.2009 № 3436263 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців, на момент укладення вказаних вище договорів поставки та їх виконання, ПП "Монте Негро" було зареєстрованим, не припинене та не виключене з ЄДРПОУ.

Як встановлено судами, дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги, а також скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.