Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Кравченко О.Б., Петровський Д.О.,

відповідача – Шкоропада О.В.,

прокуратури –Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2008

у справі № 7/497/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського

підприємства "НІБУЛОН"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі –позивач, ТОВ СП "НІБУЛОН") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302302/0 від 23.06.2006.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2008 позовні вимоги задоволені, визнане протиправним та скасоване спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на безпідставність його прийняття.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2006 року, складено акт № 1037/23-5/14291113 від 16.06.2006, в якому зафіксоване порушення п. 1.14 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року на суму 598 988 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.06.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000302302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 598 988 грн.

Підставою для зменшення податковою інспекцією суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року стало, на думку інспекції, безпідставне віднесення позивачем до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартості послуг з транспортної обробки та перевалки вантажів нерезиденту за лютий 2006 року.

Суди зазначили, що в лютому 2006 року згідно договору № 7 від 02.09.2005, укладеного між ТОВ СП "НІБУЛОН" та компанією Nibulon Trading B.Y. (Нідерланди), першим здійснені операції по наданню послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам-експортерам (третім особам) на загальну суму 2 994 942 грн. та включено їх до складу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Факт виконання робіт за вказаним договором судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками по послугам, вантажно-митними деклараціями, рахунками, виписками банку про зарахування коштів.

Відповідно до пп. 3.1.1, пп. 3.1.2. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час здійснення спірної операції) об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Згідно п. 1.14 ст. 1 вказаного Закону супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до п. 6.1., абзацу першого п. 6.2. ст. 6 даного Закону (в редакції на час здіснення спірної операції) об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (168/97-ВР) , оподатковуються за ставкою 20 відсотків; податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг); при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно ст. 274 Митного кодексу України до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Вартість та обсяг послуг, які надані позивачем замовникам по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам-експортерам, як вказано судами обох інстанцій, повною мірою засвідчено в актах здачі-приймання виконаних робіт та включено резидентами-експортерами до митної вартості товарів, що експортуються в спірному періоді надання супутніх експорту товарів послуг та підтверджуються вантажно-митними деклараціями та довідками про вартість наданих послуг.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що операції з поставки, місце надання яких знаходиться на митній території України є об’єктом оподаткування (п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість") при цьому відповідно до п. 6.2. ст. 6 цього Закону послуги, які супутні експорту товарів підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 0 %.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги, а також скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2008 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.