Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК"до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій, -

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК"до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2010 року про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК"платником податку на додану вартість, яке оформлено актом № 212/15-2 від 09 квітня 2010 року. У задоволені решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційні скарги, в яких просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК"було зареєстроване як платник податку на додану вартість на підставі Свідоцтва N 00889772 про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке діє з 16 травня 2006 року, позивачу присвоєно індивідуальний податковий номер 337729801287.

Відповідач, прийнявши рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в акті від 09 квітня 2010 року зазначив, що ТОВ "ТЗК" подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом з жовтня 2005 року до лютого 2010 року з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок; має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій; на момент складання акту товариство не має податкової заборгованості з ПДВ; факт відсутності чи неможливості установити місцезнаходження підтверджено за даними податкової міліції повідомленням № 92 від 06 квітня 2010 року. Документами, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідач зазначив акт перевірки достовірності юридичної адреси № 713/26-34 від 02 квітня 2010 року, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2009 рік та доповідну записку (без зазначення даних про її складання).

Відповідно до пп. "а" п. 2.1. ст. 2 Закону № 168 платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Статтею 9 Закону № 168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, де у п. 9.8 визначені випадки анулювання реєстрації.

Згідно з пп. "ґ"п. 9.8 ст. 9 Закону № 168 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

В свою чергу Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) (далі Закон про реєстрацію) закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п. 5 ст. 17 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Статтею 19 Закону про реєстрацію закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей (п. 12 ст. 19 Закону).

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п. 14 ст. 19 Закону).

Отже акт відповідача про перевірку достовірності юридичної адреси № 898/26-34 від 15 квітня 2010 року не є належним документом, який є підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ"зазначеного пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи (ч. 3 п. 9.8 ст. 9 Закону 168).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копій журналу реєстрації перевірок, повідомлення про проведення перевірки за № 13508/10/23-2 від 25 березня 2010 року, свідчать, що на дату прийняття оскаржуваного рішення від 09 квітня 2010 року відповідачу було відомо фактичне місцезнаходження позивача, отже інформація викладена в акті про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням є недостовірною.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про фактичне місцезнаходження позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що його позиція щодо незнаходження позивача за юридичною адресою є безпідставною.

Порядок проведення процедури реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01 березня 2000 року №79 (z0208-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за №208/4429 (z0208-00) (далі Положення).

Відповідно до п.25 зазначеного Положення (z0208-00) реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону "Про податок на додану вартість".

Так, п. 25.2 Положення (z0208-00) передбаче6но, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"- "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства. Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру (п.25.4 Положення (z0208-00) ) .

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що, вказуючи пп. "ґ"п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість'як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, без дотримання принципів рівності та єдиного підходу, що призвело до дискримінації позивача та правильно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.