Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року

у справі № 2-11/11946-2007А

за позовом Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Кольбер-Агро"

до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року, позов Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Кольбер-Агро"(далі –АТОВ "Кольбер-Агро", позивач) до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим, відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000502301/0 від 31 липня 2007 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2007 року, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим проведено документальну виїзну позапланову перевірку АТОВ "Кольбер-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Надія" (далі –ПП "Надія") за період січень –лютий 2006 року, за результатами якої складено акт №1067/23-1/31091323 від 19 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502301/0 від 31 липня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 120 167,58 грн. (80 111,72 грн. –основний платіж, 40 055,86 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення АТОВ "Кольбер-Агро"пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних на адресу позивача ПП "Надія", свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано згідно підпункту "б" пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, судами встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2007 року у справі №2-1055/07, що набрало законної сили, задоволено позовну заяву Прокуратури м. Сімферополя в інтересах Державної податкової інспекції у м. Сімферополі до ПП "Надія"та ОСОБА_5 про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів. Визнано недійсними установчі документи ПП "Надія" з часу реєстрації. Визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Надія" №00951048 з часу реєстрації у Державній податковій інспекції м. Сімферополя –12 березня 2001 року. Припинено державну реєстрацію ПП "Надія". Відмінено податкові повідомлення-рішення №009622301/0 від 27 липня 2006 року та №0009612301/0 від 27 липня 2006 року.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР)

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в довідці з Єдиного державного реєстру від 01 листопада 2007 року відсутній запис про припинення ПП "Надія", а тому воно вважається неприпиненим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .