Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Калиновському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"до Управління Пенсійного фонду України у Калиновському районі Вінницької області про скасування рішення, -

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року, вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року та закрити провадження у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зареєстрований в УПФУ, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

В період з 25 березня 2009 року по 14 квітня 2009 року працівниками відповідача була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів ПФУ, про що складено акт.

За результатами проведення вказаної перевірки встановлено порушення позивачем п.1 ст. 19, п.п.2,6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.4.1, п.5.1 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України"від 16 січня 2004 року.

На підставі вказаного акту та виявлених в ході проведення перевірки порушень відповідач виніс рішення від 10 квітня 2009 року: №288, яким застосував до позивача фінансові санкції за затримку сплати страхових внесків понад 90 календарних днів 24069,41 грн. та нарахував пеню у розмірі 9526,79 грн. за період з 20 серпня 2008 року по 02 березня 2009 року; №289, яким за затримку сплати страхових внесків за період з 31 до 90 календарних днів, з 22 грудня 2008 року по 02 березня 2009 року, застосував до позивача фінансові санкції на суму 1677,09 грн. та нарахував пеню в сумі 586,98 грн.; №290 застосував фінансові санкції в сумі 2500 грн. та нарахував пеню у розмірі 475 грн. за затримку сплати страхових внесків понад календарних днів –з 22 грудня 2008 року по 27 березня 2009 року.

Відповідно до п.2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, рішення про застосування фінансових санкцій складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків. Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від кількості випадків сплати.

Інструкцією передбачений відсотковий розмір фінансових санкцій в залежності від кількості днів затримки сплати страхових внесків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, на підставі виявленого порушення за перевірений період –несплата страхових внесків, зафіксованого в акті перевірки, тричі притягнув позивача до відповідальності за його вчинення, шляхом винесення трьох оскаржуваних платником внесків рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Калиновському районі Вінницької області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.