К-13224/09-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 19.04.2011 Прийняття

ЗАТ "Віталь" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005892301/0 від 18 вересня 2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122339 грн., в тому числі 81559 грн. за основним платежем та 40780 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005892301/0 від 18 вересня 2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122339,00 грн., в тому числі 81559,00 грн. за основним платежем та 40780,00 грн. штрафних санкцій, в зв’язку з порушенням вимог абзацу десятого п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97.

Перевіркою встановлено, що станом на 15 травня 2006 року, тобто на дату анулювання свідоцтва позивача як платника податку на додану вартість, на його балансі числились основні фонди, стосовно яких нараховано податковий кредит у сумі 81558 грн. 86 коп. у минулих податкових періодах, стосовно яких позивач не визнав умовний продаж таких основних фондів та не збільшив податкові зобов’язання за травень 2006 року на зазначену суму.

Матеріалами справи встановлено, що 28 січня 2003 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанкові роси" укладено договір купівлі-продажу № 28/1 від, на підставі якого позивач придбав технологічне обладнання.

31.03.2003 року позивач здійснив попередню оплату на суму 334480 грн. в т.ч. податку на додану вартість 55746 грн. 67 коп. за придбане у ТОВ "Світанкові роси" технологічне обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами

Однак, як встановлено матеріалами справи, здійснена позивачем передоплата за технологічне обладнання у сумі 334480 грн. повністю повернута позивачу ТОВ "Світанкові роси" до кінця березня 2003 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, що спростовує порушення позивачем вимог абз. десятого п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97.

Крім того, 29.04.2002 року позивачем придбано у ТОВ "Летісс" товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписаної ТОВ "Летісс" рахунку-фактури на суму 22200 грн., у тому числі 3700 грн. податку на додану вартість та платіжного доручення позивача.

30.05.2003 року позивачем продано придбаний у ТОВ "Летісс" товар приватному підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 68000 грн., в т.ч. 11333 грн. 33 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Вказану суму податку на додану вартість - 11333 грн. 33 коп. включено до податкового зобов’язання цього звітного місяця та відображено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2003 року.

15.01.2003 року позивачем продано придбаний у ТОВ "Комекс" товар приватному підприємцю Володарському Д.С. за 2000 грн., в т.ч. 333 грн. 33 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Вказану суму податку на додану вартість у сумі 333 грн. 33 коп. включено до податкового зобов’язання цього звітного місяця та відображено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2003 року.

31.07.2003 року позивачем продано придбаний у ТОВ "Комекс" товар приватному підприємцю Ємцю І.О. за 6335 грн. 77 коп., в т.ч. 1055 грн. 95 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Вказану суму податку на додану вартість у сумі 1055 грн. 95 коп. включено до податкового зобов'язання цього звітного місяця та відображено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року.

30.10.2003 року позивач продав придбаний у ТОВ "Комекс" товар приватному підприємцю Нечипоренку П.П. за 4990 грн., в т.ч. 831 грн. 65 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Вказану суму податку на додану вартість у сумі 831 грн. 65 коп. включено до податкового зобов'язання цього звітного місяця та відображено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року.

Отже, у позивача станом на 15.05.2006 року не було вирахуваних податковим органом основних фондів, придбаних у ТОВ "Світанкові роси", у ТОВ "Летісс" та у ТОВ "Комекс".

Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХП, передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проводити інвентаризацію основних засобів, а у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, що відповідачем не було зроблено.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону № 168/97, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (334/94-ВР) , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження невідповідності фактичної ціни продажу позивачем придбаних у ТОВ "Летісс" і ТОВ "Комекс" матеріальних цінностей рівню звичайної ціни на них.

А відтак, у позивача станом на день анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість, не виникло зобов’язання визнавати умовний продаж названого вище майна за звичайними цінами та відповідно збільшувати суму своїх зобов’язань.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року та постанову Господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року по справі № 07/4915а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.