Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Пасенюка О.М., Cтародуба О.П., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2010 року, -

У лютому 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що має статус "дитини війни"і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказувала, що управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області в 2006-2008 роках всупереч вимогам закону не виконувало обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у зв’язку з чим виникла заборгованість. Просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки у розмірі 1515 грн.70 коп.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1. підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати та постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судами встановлено, що позивач відноситься до категорії "діти війни", що підтверджується її пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Відзначено, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року (v010p710-08) №10-пр/2008.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" (966-14) , а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) , згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки саме в ці періоди законом передбачена виплата соціальної допомоги.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.