Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року

у справі № 5/985-3/127А (22А-1659/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

за участю третіх осіб

на стороні відповідача: АКБ "Укрсоцбанк", в особі Дрогобицького відділення Львівської філії, Відділення державного казначейства у Дрогобицькому районі

про визнання протиправною податкової вимоги, повернення із державного бюджету суми коштів та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання першої та другої податкових вимог № 1/622 від 25.09.2006 року та 2/693 від 30.10.2006 року нечинними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001781502/1 від 18.12.2006 року та зобов’язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 42 621,30 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 30.08.2007 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року постанову Господарського суду Львівської області від 30.08.2007 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"оскаржило його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено Акт № 226/15-2 від 11.10.2006 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 11.5 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) та підпункту 19-20 "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні, пересиланні товарів на митну територію України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 (1104-97-п) року.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001781502/0/1 від 18.12.2006 року про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 4262,13 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкові векселі №733255920186, №733255920187, №33255920188, №733255920189 та №733255920190 від 22.08.2006 року на загальну суму 42621,30 грн. були поставлені митному посту "Дрогобич"Львівської митниці 22.08.2006 року, який 23.08.2006 року реєстром №7/38-957 надіслав їх в установленому порядку до податкового органу. Реєстр податкових векселів був одержаний та зареєстрований податковою інспекцією 28.08.2006 року за вхідним номером 4072/10 із строком погашення цих векселів, відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР на тридцятий календарний день, тобто до 20.09.2006 року включно.

Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР з моменту набрання чинності цим Законом (168/97-ВР) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно з підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, кінцевим строком подачі декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року було 20.09.2006 року.

Кінцевий строк погашення виданих позивачем податкових векселів також припав на 20.09.2006 року.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що термін сплати зобов’язань по податковим векселям слід вважати таким, що виник до закінчення терміну подачі податкової декларації за звітний період у якому відбулась його поставка митному органу. У даному випадку платник податку не включає суму зобов’язань по векселям до складу податкових зобов’язань, а погашає векселі шляхом перерахування коштів до бюджету, що позивачем зроблено не було.

Фактичну сплату (погашення) по спірним податковим векселям було здійснено банком авалістом 04.10.2006 року відповідно до меморіального ордеру №95-03, що призвело до прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на 14 днів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, а вказане судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .