Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т. М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 року по справі № 4/125 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області із позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000481710/0 від 29.06.2006 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 167402 грн. та за штрафними санкціями в сумі 83701 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено перевірку та встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п 7.2.4, п.п 7.2.6, п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, щодо заниження сум податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту: в березні 2005 року в сумі 6333 грн., в червні 2005 року - 35069 грн. та в липні 2005 року –126000 грн., що призвело до несплати ПДВ в загальній сумі 167402 грн.

Висновок податкового органу щодо порушення платником податку законодавства обґрунтовано тим, що підприємством включені до складу податкового кредиту суми, що відображені за результатами операцій з ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка".

У зв'язку з тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 року визнано недійсними статут ТОВ "Леокос" з моменту реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Леокос", свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Леокос" в якості платника податку ПДВ та в зв'язку з тим, що 18.03.2005 року ПП "Бізнес-Механіка" знято з податкового обліку за рішенням власника, ОСОБА_1 не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка".

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000481710/0 позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 167402 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83701 грн., всього 251103 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в березні, червні та липні 2005 року провів господарські операції по придбанню матеріальних цінностей з Т ОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка", які були належним чином відображені в бухгалтерських документах позивача.

У ч. 5 ст. 111 Цивільного Кодексу України та ст. 22 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на 01.04.2007 року ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" значаться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Даний факт підтверджується наявними у справі первинними документами.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як свідчать матеріали справи, на момент вчинення операцій з позивачем, ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" мали статус платників ПДВ.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 року по справі № 4/125 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.