Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року у справі №1/309-19/11А за позовом Закритого акціонерного товариства "Народні реєстри" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанов про накладення санкцій та розпоряджень про усунення правопорушень законодавства про цінні папери, -

У березня 2007 року Закрите акціонерне товариство "Народні реєстри" звернулось до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з позовом, в якому просило:

- скасувати постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 27.12.2006 року № 711-КП;

- скасувати розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 564-КП від 27.12.2006 року;

- скасувати постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 494-КП від 19.09.2006 року;

- скасувати розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 326-КП від 19.09.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним постанови та розпорядження прийняті безпідставно.

Постановою господарського суду Львівської області від 13 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 27.12.2006 року № 711-КП; розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 564-КП від 27.12.2006 року; постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 494-КП від 19.09.2006 року; розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 326-КП від 19.09.2006 року, винесені ДКЦПФР.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2006р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено оскаржувану постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 494-КП та видано оспорюване розпорядження про усунення поршень законодавства про цінні папери № 326-КП.

Спірні постанова та розпорядження були винесені відповідачем за фактом проведення позивачем 04.08.2006р. операції, за якою з особового рахунку номінального утримувача ВАТ "МФС"було знято та анульовано 33502 простих іменних акцій ЗАТ "Львівський центральний універмаг". Дії позивача були кваліфіковані відповідачем як порушення п.7.19.2 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 26.05.98 № 60 (vr060312-98) (далі-Положення), оскільки, як зазначив відповідач операція здійснена без документів визначених п.7.19.2 Положення (vr060312-98) , а саме, без свідоцтва про знерухомлення акцій ЗАТ "Львівський центральний універмаг"виданого ВАТ "МФС".

21.01.2004р. на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2003р. позивачем проводилася операція анулювання простих іменних акцій ЗАТ "Львівський центральний універмаг"4 та 5 випусків, проте, 33502 шт. простих іменних акцій 4 та 5 випусків були заблоковані ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.01.04 і тому залишилися обліковуватися в реєстрі, створивши ненульовий баланс випуску простих іменних акцій ЗАТ "Львівський центральний універмаг"та спричинивши виникнення помилки.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оспорювані постанови від 27.12.2006 року № 711-КП та № 494-КП від 19.09.2006 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, а також розпорядження № 564-КП від 27.12.2006 року та № 326-КП від 19.09.2006 року про усунення порушень законодавства про цінні папери, суперечать законодавству та підлягають скасуванню.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України з даними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, вважаючи їх передчасними.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснював коригуючи операцію саме на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 14.11.2003р. Водночас, судом не було враховано того, що зазначене рішення Голосіївського раціонного суду м. Києва від 14.11.2003р. було скасовано ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07.12.2005р. Отже, судам необхідно було встановити чи мав позивач взагалі законні підстави проводити 04.08.2006р. коригувальну операцію.

Також, судами попередніх інстанцій не було досліджено тієї обставини, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2004р. було зобов’язано реєстратора ЗАТ "Народні реєстри"провести саме коригувальну операцію. Проте, ЗАТ "Народні реєстри"провело операцію переміщення, а не коригувальну операцію, що є різними операціями в розумінні Положення №60 (vr060312-98) .

Під час розгляду справи не була надана правова оцінка тій обставині, що позивачем на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2004р. було здійснено переміщення знерухомлених простих іменних акцій в кількості 337402 штуки, а не в кількості 432332 штуки.

Зважаючи на викладене, судові рішення по справі підлягають скасуванню, направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам необхідно врахувати норми матеріального права, які регулюють операцію переведення цінних паперів з рахунку номінального утримувача на особовий рахунок емітента, а саме: пункти 7.1., 7.13., 7.19.2. та 7.5. Положення №60 (vr060312-98) . Крім того, залишилось не з’ясованим питання, чи мав позивач як реєстроутримувач повний комплект документів, які є необхідними для внесення у систему реєстру відповідних записів про переміщення іменних цінних паперів.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.