Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2008 року у справі № 2а-1816/07 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6 до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення санкцій, -

У серпні 2007 року позивач звернувся з позовом до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконними дій відповідача щодо складання акту від 12.01.2007р. по нарахуванню суми штрафу та винесенню постанови про накладення санкцій від 19.02.2007р. № 00192, а також їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою заступника начальника Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів, винесеною на підставі акту від 12.01.2007р., на позивача було накладено штрафні санкції у розмірі 137 734 грн. за реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів. Позивач зазначає, що вказаний товар лише зберігався на складі позивача, не належав позивачу та не мав наміру його реалізовувати. Таким чином позивач вважає, що акт було складено а постанову винесено незаконно та необґрунтовано через відсутність самого факту правопорушення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року позов задоволено частково. Постанову про накладення санкцій, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 23-159 від 19.02.2007р. скасовано частково, стягнуто з позивача штраф в розмірі 4253 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2008 року Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норми матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12 січня 2007 року Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було здійснено перевірку з дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт перевірки № 00023 від 12.01.20007р. Вказаний акт вручений позивачу в той же день і останній ніяких заперечень щодо встановлених фактів не надав.

Перевіркою встановлено при контрольно-вибірковій перевірці якості реалізованих товарів, що знаходились у продажу встановлено порушення наказу №71 від 14.06.2004р. Державного департаменту ветеринарної медицини "Про затвердження ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду" (z0768-04) , п. 22 "Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну м’яса і м’ясопродуктів,"п. 23 "Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну м’яса птиці".

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з їх необґрунтованості, оскільки позивачем було підписано акт перевірки № 00023 від 12.01.20007р. без будь-яких зауважень, а в подальшому будь-яких скарг на адресу Управління не надходило. Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що зазначений в акті перевірки товар не належав позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи, що ним повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.