Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року по справі № 2а-10165/09/0570 за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит" до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

Державне підприємство "Сніжнеантрацит" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 року у даній справі позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням № 289 від 23.03.2010р. ДП "Сніжнеантрацит" сплачено 2000,00 грн. та платіжним дорученням № 359 від 31.03.2010 року ДП "Сніжнеантрацит" сплачено 1000,00 грн. із призначенням платежу –реструктуризація податку на землю за рішенням № 5/24-014-10.

Згідно Рішення про розстрочення податкового боргу від 07.04.2006р. № 5/24-014-10 позивачу надано розстрочення зі сплати податкового боргу по податку на землю у розмірі 52 542,60 грн., терміном на десять років з 07.04.2006р. до 07.03.2016р. і відстрочкою погашення на перші два роки та сплатою протягом наступних восьми років щомісячно рівними частками.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки несвоєчасної сплати земельного податку, ДПІ у м. Торезі встановлено порушення –несвоєчасна сплата земельного податку по терміну нарахування 03.05.2007р., а саме: сума у розмірі 1 432,06грн. по розрахунку № 892 від 27.01.2007р. сплачена із затримкою 1055 днів (платіжне доручення № 289 від 23.03.2010р. на суму 2000,00 грн.); сума у розмірі 24,87 грн. по розрахунку № 892 від 27.01.2007р. сплачена із затримкою 1063 днів (платіжне доручення № 359 від 31.03.2010р. на суму 1000,00 грн.)

В результаті відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010р. №0000691510/0, яким відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) ), за затримку на 1089 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1 456,94 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 728,47 грн. по земельному податку.

Судами встановлено, що відповідач самостійно змінив призначення платежу за платіжними дорученнями від № 289 від 23.03.2010р. та № 359 від 31.03.2010р. та направив їх на погашення недоїмки - податкового боргу з податку на землю за Податковим розрахунком земельного податку №892 від 27.01.2007р., внаслідок чого у позивача настав обов'язок сплатити штраф за несплачену протягом граничних строків узгоджену суму податкового зобов’язання.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції (z0377-04) ) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції (z0377-04) . При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції (z0377-04) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Законом №2181-III (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно договору про реструктуризацію податкового боргу від 07.04.2006р. №5/24-014, рішенням про розстрочення податкового боргу від 07.04.2006р. № 5/24-014-10 позивачу була надання розстрочка сплати саме податкового боргу по податку на землю, який виник станом на 01.01.2005р., а тому посилання відповідача на п.7.7 ст. 7 Закону №2181-III в якості підстави для попереднього погашення податкового боргу по земельному податку по податковому розрахунку земельного податку №892 від 27.01.2007р. –є безпідставним.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року по справі №2а-10165/09/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.