Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С.В.

суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.

при секретарі Костроміній Г.С.

за участю:

представника позивача Мерзлякової В.П.

представників відповідача Воронової І.Ю., Ладик В.С., Савостіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року по справі № 2а-7927/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-гірничо-металургійна компанія-Алчевськ" про визнання недійсним рішення, -

Позивач відкрите акціонерне товариство Відкрите акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" звернувся в суд з позовом до Луганської митниці про визнання недійсним рішення. Просив визнати недійсним рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2010/001861/1 від 27.09.2010р.; визнати протиправними дії Луганської митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/0/00207 від 27.09.2010р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року позов було задоволено частково. Визнано недійсним рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702020001/2010/001861/1 від 27.09.2010р. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/0/00207 від 27.09.2010р. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу.

Рішення про визначення митної вартості № 702020001/2010/001861/1 від 27.09.2010р. приймалося митницею відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) , Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (1375-2003-п) , та подання відомостей для її підтвердження, Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (339-2008-п) .

У зв"язку з ненаданням декларантом всіх перелічених документів, а саме, прас-листа та калькуляції виробника, заявлена декларантом митна вартість товару не піддається обчисленню та перевірці, не можливо перевірити вартість прямих витрат, пов"язаних з виробництвом заявленого до митного оформлення товару.

При здійсненні митної оцінки товару та виборі методу визначення митної вартості митниця керувалася вимогами ст. 266- 271 Митного кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між позивачем та фірмою "DBK-Donau Brennstoffkontor GmbH" (Австрія) 01.09.2007р. укладено зовнішньоекономічний контракт N SD/DBK-06-2007-61/845, в межах якого та згідно додатку № 81 від 30.04.2010р. позивачем на митну територію України 27.05.2010р. на умовах DDU станція Миколаїв-Вантажний (ІНКОТЕРМС 2000) ввезено вантаж: вугілля марки Mountain Laurel High Volatile Metallurgical Coal.

Для здійснення митного оформлення декларантом – ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія – Алчевськ" подано митному органу вантажно-митну декларацію № 702020001/2010/003527 від 15.09.2010р., якою заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту – 195 доларів США за одну тону.

У декларації митної вартості № 702020001/2010/003527 від 15.09.2010р. відповідачем, на виконання п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (1766-2006-п) , для підтвердження заявленої митної вартості зобов’язано позивача надати: банківські документи підтверджуючі сплату за товар, заявлений до митного оформлення; прайс-лист та калькуляцію виробника; експортну ВМД країни відправлення; контракт між виробником та фірмою "DBK-Donau Brennstoffkontor GmbH" (Австрія) на закупівлю товару із ціновими показниками; висновок ДП "Укрпромзовнішекпертиза".

На вимогу відповідача, позивачем було надано весь пакет витребуваних документів за виключенням прайс-листа та калькуляції виробника. Також, відповідачу було надано лист, у якому "DBK-Donau Brennstoffkontor GmbH" (Австрія) на запит позивача від 03.09.2010р. № 003-907 повідомило, що калькуляція собівартості вугілля Mountain Laurel High Volatile Metallurgical Coal виробництва Arch Coal Sales Company, Inc. є конфіденційною інформацією цієї фірми та не може бути надана. Прайс-листів фірми Arch Coal Sales Company, Inc. не існує, вугілля фірма реалізує за договірною ціною, що діє на ринку вугілля.

Відповідачем 27.09.2010р. складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/0/00207, у якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята у зв’язку із проведенням митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2010/001861/1 від 27.09.2010р.) згідно Митного Кодексу України (92-15) та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (1766-2006-п) та в цей же день прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 702020001/2010/001861/1, у якому митним органом визначено вартість товару за 6 методом у розмірі 255 доларів США за одну тону.

У рішенні про визначення митної вартості товарів зазначено, що в зв’язку із ненаданням прайс-листа та калькуляції виробника, неможливо розрахувати прямі витрати на виробництво цього товару та враховуючи тенденцію підвищення ціни на вугілля згідно висновків Укрпромзовнішекпертизи від 28.07.2010р. № 1823 (ціна на вугілля складає 160-220 доларів США), від 16.09.2010р. № 2350 (ціна на вугілля складає 195-255 доларів США) згідно додатку від 30.04.2010р. № 81 до контракту від 01.09.2007р. N SD/DBK-06-2007-61/845, митна вартість визначена за резервним методом оцінки згідно висновку Укрпромзовнішекпертизи від 16.09.2010р. № 2350 із розрахунку вартості 255 доларів США за тону, що у валюті контракту складає 2737310,25 доларів США.

Відповідно до ст. 260 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) . Порядок визначення митної вартості товарів (1598-98-п) поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом (92-15) .

Статтею 262 Митного Кодексу України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до ст. 264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006р. №80 (80-2006-п) визначений обов'язковий для подання перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, в пункті 17 якого, наряду з іншими визначені "документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів".

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 (1766-2006-п) , для включення до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 (1766-2006-п) передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Стаття 266 Митного Кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (1-й метод); за ціною договору щодо ідентичних товарів (2-й метод); за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3-й метод); на основі віднімання вартості (4-й метод); на основі додавання вартості (обчислення вартість) (5-й метод); резервного (6-й метод).

Відповідно до статті 266 Митного Кодексу України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 Митного Кодексу України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Всі ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні.

Декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і додатково витребувані, а митним органом не обгрунтована неможливість застосування 1-го методу на підставі поданих декларантом обов'язкових та додаткових документів, які документально її підтверджують.

Декларантом надано калькуляцію формування цін на поставлене вугілля підприємства-постачальника (а.с.46), з якого вбачається, що ціна 195 доларів США за тону складається з усіх прямих витрат, передбачених для формування митної вартості та надано довідку ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 16.09.2010р. № 2350, у якій зазначено, що згідно даних дослідження "Информация по рынку коксующегося угля и кокса: фактические данные за август и прогноз на сентябрь-октябрь 2010" середній рівень цін на вугілля з якісними показниками подібними розмитненому вугіллю може становити 195-255 доларів США. Таким чином, можна вважати, що рівень ціни на вугілля з якісними показниками подібними розмитненому вугіллю, а саме 195 доларів США за тону, може відповідати поточній кон'юктурі ринку.

Вищевказані документи не були взяті відповідачем до уваги при митному оформленні товару, складенні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що пакет документів, наданий декларантом митному органу, у своїй сукупності є достатнім для підтвердження митного оформлення товару за першим методом, а висновки ДП "Укрпромзовнішекпертиза" дійсні протягом 30 діб від дати видачі, а тому на момент здійснення митного оформлення чинним був висновок ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 16.09.2010р. № 2350.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позовна вимога щодо визнання протиправними дій Луганської митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/0/00207 від 27.09.2010р. не може бути задоволена, так як складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є обов’язком відповідача.

Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України і для повного захисту прав та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог, скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/0/00207 від 27.09.2010р., так як такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об’єкту порушеного права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. ст. 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Луганської митниці - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-7927/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-гірничо-металургійна компанія-Алчевськ" про визнання недійсним рішення – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 09 березня 2011 року, в повному обсязі складена 14 березня 2011 року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.