2а-2268/10/1270 Про стягненя заборгованості з відшкодування пільгових пенсій - 23.02.2011 Прийняття

у письмовому провадженні розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 р. у справі № 2а-2268/10/1270 (головуючий І інстанції Солоніченко О.В.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумових технічних виробів" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,-

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумових технічних виробів" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 р. у справі № 2а-2268/10/1270 позовні вимоги задоволені часткове, а саме: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумових технічних виробів" на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року в розмірі 987109,70 грн. (дев’ятсот вісімдесят сім тисяч сто дев’ять грн. сімдесят копійок).

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання. За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Встановлено, що відповідач зареєстрований платником обов'язкових платежів та зборів в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року складає 3046198,28 грн.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Статтею 2 цього Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (1058-15) (надалі Закон 1058) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, виплати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств. Необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах передбачена діючим законодавством.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (z0064-04) (надалі – Інструкція 21-1).

Порядок надіслання підприємствам повідомлень про розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій встановлений п. 6 зазначеної Інструкції (z0064-04) .

Згідно із п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) , відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції 21-1 (z0064-04) (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (z0064-04) , - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

- 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції 21-1 (z0064-04) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) .

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (1058-15) , сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (п. 6.8 Інструкції 21-1 (z0064-04) ).

Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій складались та направлялись відповідачу щомісячно. Вказані розрахунки за період з 01.01.09. по 01.02.10. (т.1 арк. с. 11-158) відповідачем отримувались, що підтверджено в судовому засіданні представником відповідача та поясненнями свідка.

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки. Діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов’язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ст.. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Правомірність призначення пенсій особам, вказаним у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем не оспорюється, та підтверджується матеріалами справи, а саме, розпорядженнями та протоколами про призначення пенсій, довідками, що підтверджують особливий характер роботи, та наявний трудовий стаж, витрати, понесені позивачем у зв’язку із виплатою та доставкою пільгових пенсій підтверджуються довідками про сплачені суми пенсій та договорами з відділеннями зв’язку про доставку пенсій (том 1 арк.с. 217- 260 - т. 12).

Факт несплати вказаних у розрахунках сум представником відповідача не заперечувався.

У зв’язку з тим, у встановлений строк відповідач не сплатив позивачу зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за відповідачем утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року, яка і підлягає відшкодуванню відповідачем.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 3046198,28 грн. При цьому розрахунків фактичних витрат на зазначену суму позивач не надав. Підрахунком сум, вказаних у наданих позивачем розрахунках, встановлено, що відповідач мав відшкодувати позивачеві фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" лише в сумі 1268108,80 грн. Тобто сума, заявлена до стягнення з відповідача в уточненому адміністративному позові, не відповідає сумі, нарахованій відповідними розрахунками.

Відповідно до п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати в сумі 1268108,80 грн., а також те, що позивачем було зменшено суму позову на 280999,18 грн., оскільки помилково до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року були включені особи, які отримують пенсію згідно ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 987109,70 грн. згідно розрахунку суду першої інстанції.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилань представника відповідача на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено 25.11.2002 Господарським судом Луганської області у зв’язку з порушенням справи № 11/155б про банкрутство відповідача згідно висновків про те, що п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Виходячи з вказаних норм, протягом дії мораторію неможливе стягнення сум зобов’язань, які виникли на день відкриття провадження у справі про банкрутство – в даному випадку – 25.11.2002. Як зазначалось, позивачем вимоги заявлено щодо поточних зобов’язань – за період з 01.01.09.по 01.02.10.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що твердження представника відповідача про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду також є безпідставними, оскільки на правовідносини, пов’язані з відшкодуванням фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій поширюються положення п.15 ст. 106 Закону 1058 щодо незастосування строку звернення до суду.

Також колегія суддів погоджує висновки та обґрунтування суду першої інстанції що витрати відповідача, пов’язані з прибуттям до суду документально не підтверджені, відтак, є необґрунтованими та, відповідно, відшкодуванню не підлягають.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 р. у справі № 2а-2268/10/1270 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 р. у справі № 2а-2268/10/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумових технічних виробів" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,- залишити без змін.