К-5464/07 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 15.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства "Водоканал"та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року

у справі № 02-7/1494-3/630-АП-02-7/1497-3/631-АП-18/94-АП

за позовом Комунального підприємства "Водоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У липні 2005 року Комунальне підприємство "Водоканал"звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000081322/0 від 25.02.2005 року та №0000091322/2 від 20.07.2005 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000081322/0 від 25.02.2005 року в частині завищення та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 663,86 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 року у частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 272 756,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Водоканал"та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі оскаржили їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у частині задоволення позовних вимог, просить скасувати вказані судові рішення у названій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Комунальне підприємство "Водоканал"у касаційній скарзі послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати вказані судові рішення у названій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал"та просили їх задовольнити, проти доводів касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі заперечували.

Представник відповідача заперечував проти доводів касаційної скарги позивача, підтримав доводи власної касаційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Комунального підприємства "Водоканал"підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 року та 31.03.2004 року, за результатами якої складено Акт № 5/13-32-225/03327121 від 22.02.2005 року (далі –Акт).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення:

1. підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР), а саме: підприємством до складу валових доходів за 2003 рік не було включено доходи у вигляді оплати працівникам 10 % вартості путівок до каси підприємства у сумі 27534,09 грн.; до складу валових витрат не було включено вартість придбаних путівок у сумі 302300,01 грн.;

2. підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР, а саме: до складу валових доходів у І кварталі 2004 року позивачем було двічі включено курсові різниці у розмірі 891336,57 грн.;

3. підпункту 7.3.1 пункту 3.1 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: позивачем було занижено податкові зобов’язання за 2003 рік у розмірі 4408,81 грн.;

4. не включення до складу податкового кредиту за 2003 рік суму податку на додану вартість з вартості придбаних путівок у розмірі 26246,99 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000091322/0 від 25.02.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 558024,47 грн., у тому числі: 321910,08 грн. основного платежу та 160955,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000081322/0 від 25.02.2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2003 року на суму 52095,72 грн., жовтень 2003 року –390,00 грн., за січень 2004 року –1877,00 грн., за лютий 2004 року –106187,39 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 431668,58 грн., у тому числі: 237672,82 грн. основного платежу та 118836,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення № 0000081322/0 від 25.02.2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оскаржене Комунальним підприємством "Водоканал"на суму 17663,86 грн. за вересень 2003 року та за лютий 2004 року –106187,39 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000091322/2 від 20.07.2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств оскаржене позивачем на суму 326527,47 грн., у тому числі: 237672,82 основний платіж та 88854,65 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Перевіркою встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2003 рік у сумі 27534,09 грн. в результаті не включення до складу валових доходів підприємства доходів у вигляді оплати працівниками 10% вартості путівок до каси підприємства.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Пунктом 1.31 статті 1 вказаного Закону визначено, продаж товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У 2003 році позивачем здійснювалась видача путівок на відпочинок та лікування працівникам підприємства та їх неповнолітнім дітям з компенсацією працівниками 10% вартості путівок на підставі протоколів профспілкового комітету та колективного договору між адміністрацією Комунального підприємства "Водоканал"та трудовим колективом підприємства.

У розділі 9 колективного договору визначено, що розподіл путівок здійснюється у відповідності з висновками лікарської комісії та графіком відпусток на спільних засіданнях адміністрації та профкому; вартість путівок на бази відпочинку та в ДОТ для робітників Комунального підприємства "Водоканал"та їх неповнолітніх дітей встановити в розмірі 10 % від повної вартості.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтю 3 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-ХІІ "Про колективні договори та угоди"(далі - Закон України від 01.07.1993 року № 3356-ХІІ (3356-12) ) визначено, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.

Вказаний колективний договір було укладено між адміністрацією підприємства та трудовим колективом. У даному випадку, колективним договором було врегульовано взаємовідносини між трудовим колективом і роботодавцем у сфері економічного та соціального забезпечення працівників, у тому числі умов оплати праці, надання пільг і компенсацій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що Комунальне підприємство "Водоканал"особисто не надавало послуг з оздоровлення та відпочинку своїм працівникам, а здійснювало закупівлю путівок на оздоровлення та відпочинок на виконання своїх зобов’язань в межах колективного договору, а тому у позивача відсутні підстави для включення суми 27534,09 грн. до складу валових доходів за 2003 рік.

Також, податковим органом при перевірці правильності визначення валових витрат підприємства у склад валових витрат не було включено суми компенсацій у розмірі 90 % вартості путівок, виданих працівникам підприємства.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Пунктом 2.42 розділу 2 "Фонд оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 року № 323 (z0465-95) , яка була чинною в 2003 році, визначено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсації, видані замість путівок, екскурсії і мандрівки.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суми компенсацій у розмірі 90 % вартості путівок, виданих працівникам підприємства, які було врегульовано належним чином у колективному договорі, відносяться та підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Крім того, перевіркою було встановлено, що підприємством у порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94–ВР до складу валових витрат було віднесено суми придбання матеріальних ресурсів та послуг, що використані підприємством на підйом та обробку води, яка втрачена поза нормою, затвердженою у тарифах на здійснення послуг з водопостачання, у розмірі 675530,66 грн.

Відповідно до пункту першого статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.07.2007 року встановлено правомірність формування податкового кредиту на підставі наданих податкових накладних у розмірі 135106,13 грн. Крім того, судами встановлено, що всі витрати Комунального підприємства "Водоканал", які пов’язано з виробництвом води, а також з очисткою стоків, які поступають в комунальну каналізацію, відносяться до валових витрат підприємства, оскільки пов’язані з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат у розмірі 675530,66 грн., понесених на придбання матеріальних ресурсів та послуг, що використані підприємством на підйом та обробку води, яка втрачена поза нормою, затвердженою у тарифах на здійснення послуг з водопостачання.

Також колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2003 року суми податку на додану вартість у розмірі 17663,86 грн., що понесена у зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, які використані на підйом, очистку та подачу у водопровідну мережу питної води з річки Дніпро, яка втрачена понад затверджену норму.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою зменшення забруднення ріки Дніпро внаслідок скидання неочищених стоків зниження обсягів непродуктивних витрат води шляхом керування споживанням та зменшенням витоків, поліпшення якості та надійності надання послуг з водопостачання і каналізації поліпшення фінансових та виробничих показників діяльності КП "Водоканал"розроблено проект "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя". Для фінансування даної програми між позивачем та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку було укладено кредитну угоду від 21.05.1999 року на надання позики у сумі еквівалентній 28000000 доларів США.

Відповідно до умов вказаної кредитної угоди, кошти для розрахунків по контрактам з нерезидентами виділяються без врахування сум податків, нарахованих на вартість товарів (робіт, послуг) отриманих від вітчизняних та іноземних постачальників.

Між Україною та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку було укладено гарантійну угоду, ратифіковану Законом України від 19.10.1999 року №1162-ХІY (1162-14) "Про ратифікацію Гарантійної угоди (Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя) між Україною Європейським Банком Реконструкції та Розвитку.

Згідно з розділом 2.02 кредитної угоди для реалізації "Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя"частина коштів у сумі еквівалентній 3 000000 доларів повинна бути виділена підприємству містом.

На виконання вказаної вимоги кредитної угоди 21.05.1999 року було укладено угоду "Про підтримку проекту"між Європейським Банком Реконструкції та Розвитку та Запорізькою областю, згідно з якою представником Запорізької області виступає голова Запорізької обласної державної адміністрації та угоду від 21.05.1999 року "Про проектні фонди та гарантії між Європейським Банком Реконструкції та Розвитку та містом Запоріжжя", представником якого виступає Запорізький міський голова.

Розділом 2.03 (г) Угоди про проектні фонди та гарантії від 21.05.1999 року між Європейським Банком Реконструкції та Розвитку та містом Запоріжжя джерелом 11% вартості робіт (послуг), які виконуються компанією WTE Waasertchnik CmbH (Німеччина) згідно з контрактом № 204 від 05.07.2001 року на закупівлю робіт по розширенню та реконструкції центральних каналізаційних очисних споруд лівого берега (ЦОС-1) м. Запоріжжя є бюджетні кошти.

Протягом 2003 року було виділено бюджетні кошти з метою виконання позивачем зобов’язань згідно з "Програмою інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя"для розрахунку з рядом підприємств нерезидентів. Розрахунки з нерезидентами проводились зі спеціальних розрахункових рахунків, які використовувались для зарахування коштів з місцевого бюджету. Позивачем дані кошти використовувались на виконання "Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м. Запоріжжя", що свідчить про цільове призначення даних коштів та їх належність до капітальних трансфертів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що виникнення права платника податку на податковий кредит невід'ємно пов'язується з такими підставами, як придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, або ж придбання основних фондів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що бюджетні кошти (трансферти) не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР і не підлягають оподаткуванню, оскільки їх одержання з бюджету спрямовано на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави. Вказані витрати фактично понесені державою, а не платником податку.

Відповідно до Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків з бюджетів наданих на виконання пункту 3.1 наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (v0604201-01) капітальними трансфертами є безповоротні платежі, що носять одноразовий нерегулярний характер; не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу отримувачів. Кошти, що виділяються з Державного бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати, здійснені підприємством на придбання та поліпшення основних фондів в рамках соціально-економічних програм, не збільшують балансову вартість основних фондів та не включаються до складу валових витрат, оскільки джерелом відшкодування витрат є цільове бюджетне фінансування.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не було розмежовано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, визначену податковим органом у податковому повідомленні-рішенні №0000091322/2 від 20.07.2005 року (за кожним окремим епізодом). Це у свою чергу, виключає можливість виокремити правомірні донарахування від неправомірних, а тому ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог по вказаному акту індивідуальної дії підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам слід зобов’язати податковий орган надати розрахунок сум податкових зобов’язань з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню № 0000091322/2 від 20.07.2005 року за кожним окремим епізодом, а також зобов’язати Комунальне підприємство "Водоканал"надати контррозрахунок вказаних сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств. Також, судам під час нового розгляду справи слід встановити, яку саме суму податкового зобов’язання за оспорюваним актом індивідуальної дії було визначено контролюючим органом неправомірно внаслідок безпідставного включення до складу валових доходів підприємства 10% компенсації працівниками підприємства вартості путівок та виключення зі складу валових витрат 90 % сум компенсацій вартості путівок, виданих працівникам підприємства.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.10.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року у даній справі скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000091322/2 від 20.07.2005 року та направити матеріали справи у цій частині на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.