К-42750/09-С Про зобов’язання до вчинення дій - 07.12.2010 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов’язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 –законного представника ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення разової грошової допомоги за 2004 –2007 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є учасником бойових дій, а з 2005 року інвалідом війни, тому відповідно до статей 12, 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а з 2005 року 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивач 26 червня 2008 року подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги неправомірними та стягнути недоотриману щорічну разову грошову допомогу за період з 2004-2008 роки.

Однак, відповідно до законів України "Про Державний бюджет України"на 2004-2008 роки, відповідачем за 2004-2006 роки взагалі не проведено виплату вказаної допомоги, за 2007 рік виплачено 360,00 гривень, за 2008 рік виплачено 400,00 гривень.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача невиплачену грошову допомогу за 2004-2008 роки у розмірі 20634,40 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року позов задоволено частково. Судом зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області виплатити 910,00 гривень разової грошової допомоги за 2004-2006 роки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року. Судом зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області провести нарахування та виплату недоплаченої суми разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки в сумі 660,00 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач з 2005 року є інвалідом війни 2 групи.

Статтею 13 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 2-ї групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, статтею 34 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлено провести виплату цієї допомоги в розмірі 330 гривень, статтею 30 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік"установлено виплату цієї допомоги в розмірі 330 гривень, статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V установлено провести виплату цієї допомоги в розмірі 360 гривень, а Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) установлено розміри разової грошової допомоги на 2008 рік в сумі 400,00 гривень.

Відповідні норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) в період з 5 травня по 30 вересня 2006 року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), неконституційними не визнавалися. В той же час, стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"та зміни внесені у статтю 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) , на підставі яких прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) , були визнані неконституційними згідно із рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року.

Тобто, в даному випадку на період виникнення правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни. Дія цих актів частково припинялася та відновлювалася у зв`язку із внесенням поточних змін у законодавство.

Таким чином, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах в певний проміжок часу.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними нормами законів України "Про Державний бюджет України"на 2005, 2006, 2007 роки (статті 34, 30, 29), фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України 2005 рік", статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України 2006 рік"та стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"в період з 1 січня по 9 липня 2007 року, коли ця норма рішенням Конституційного Суду України №6–рп/2007 (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007 була визнана неконституційною і дія статті 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ була відновлена.

Щодо розміру виплати разової грошової допомоги інвалідам війни за 2008 рік, то підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) в текст статті 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких разова грошова допомога інвалідам війни виплачується щорічно до 5 травня у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) інвалідам війни 2-ї групи Кабінет Міністрів України установив розміри разової грошової допомоги на 2008 рік в сумі 400,00 гривень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Отже, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року для визначення розміру одноразової грошової допомоги інвалідам війни застосуванню підлягала стаття 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) , а з 22 травня 2008 року її попередня редакція.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2007 році було отримано допомогу в розмірі 360 гривень та у 2008 році в розмірі 400 гривень, що відповідає розміру щорічної разової допомоги, встановленої законами України "Про Державний бюджет України"на 2007-2008 роки. Тобто, відповідачем виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, визначеному цим Законом.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій прийшли вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення одноразової грошової допомоги за 2005-2006 роки, оскільки в цей період вказана допомога позивачу не виплачувалась та відмову у задоволенні позовних вимог за 2007-2008 роки, оскільки норми, якими встановлювався розмір допомоги у 2007 та 2008 роках, були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення відповідних рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) , а виплати щорічної разової грошової допомоги здійснювалися до 5 травня відповідного року –в періоди коли наведені норми були чинними, а їх виконання обов'язковим для Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Проте, що стосується виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1. за 2004 рік як інваліду війни 2-ї групи, то суди попередніх інстанцій не врахували того, що позивач в 2004 році був учасником бойових дій. А відповідно до статті 44 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік"установлено виплату цієї допомоги в розмірі 120 гривень.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення законності та обґрунтованості дій відповідача, рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 –законного представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.