Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Смоковича М.І,

суддів: Гашицького О.В., Мироненко О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання неправомірними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, спонукання до вчинення дій, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Президента України, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність Президента України щодо не розгляду ним її звернення від 07 листопада 2006 року та зобов’язати надати відповідь на вказане звернення; визнати неправомірними дії відповідача щодо передачі ним на розгляд до Служби безпеки України її звернення від 27 червня 2007 року та зобов’язати відповідача розглянути вказане звернення по суті та надати на нього відповідь .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 7 листопада 2006 року вона направила на адресу Президента України звернення стосовно правомірності дій працівників Управління СБУ в Сумській області та керівництва Служби безпеки України, але відповіді на нього вона до цього часу не отримала, хоча згідно з діючим законодавством вона повинна була отримати відповідь у максимальний термін в 45 днів.

27 червня 2007року вона знову звернулася до Президента України з того ж питання, 17 липня 2007року з Секретаріату Президента України вона отримала лист, в якому повідомлялося про те, що її звернення направлено на розгляд до Служби безпеки України.

Позивач вважає, що оскільки СБУ підпорядкована Президенту, тому вирішення поставлених нею у зверненні питань відноситься до повноважень Президента, як посадової особи, а тому передача її звернення на розгляд в СБУ, є порушенням ряду норм Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та Конституції України (254к/96-ВР) . Просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не розгляду ним її звернення від 07 листопада 2006 року та передачі її звернення від 27 червня 2007 року на розгляд до СБУ та зобов’язати відповідача розглянути обидва її звернення по суті та надати на них відповіді.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 1993 році між ПКП "МГ-91", однією із засновників та власників якого була позивачка, та УСБУ в Сумській області був укладений договір, за яким підприємство передало УСБУ в Сумській області трикімнатну кварту. Відповідно до цього ж договору УСБУ в Сумській області повинно було передати у третьому кварталі 1994 року ПКП "МГ-91"аналогічну квартиру. Однак, умови договору УСБУ перед підприємством "МГ-91"не виконало, що стало приводом неодноразового звернення ОСОБА_1. до суду.

07 листопада 2006 року позивач надіслала звернення до радника Президента України Зінченка О.О., в якому виклала свою історію взаємовідносин з УСБУ в Сумській області пов'язану з квартирою та просила провести перевірку викладених фактів та надати їй відповідь.

За твердженнями позивачки відповіді на своє звернення вона не отримала.

27 червня 2007 року позивач направила звернення до Президента України, в якому вона ставила питання про квартиру, про невиконання УСБУ в Сумській області своїх зобов'язань перед нею, про те, що СБУ рекомендує їй звертатися до суду для вирішення спірного питання, також зазначала, що ОСОБА_2. - заступник голови СБУ (раніше обіймав посаду начальника слідчого відділу УСБУ в Сумській області) у 1993 році вчинив, на її думку контрабанду, крім цього зазначала, що її та членів її родини переслідують, а прокуратура на здійснює відповідних заходів /а.с. 4-5/.

Супровідним листом № 22X062941-18 від 17 липня 2007 року служба з питань звернень громадян Секретаріату Президента України, з посиланням на положення частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", направила звернення ОСОБА_3 від 27 червня 2007 року до Служби безпеки України для розгляду та повідомлення заявника /а.с. 6/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Президентом України не було допущено порушень вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) під час розгляду першого та другою звернення позивачки.

Оскільки перше звернення від 07 листопада 2006 року було адресоване раднику Президента України Зінченку О.О. З огляду на що відповідач не мав підстав розглядати звернення гр. ОСОБА_1.

Безпідставними є твердження позивачки про неправомірність дій Президента України під час розгляду її звернення від 27 червня 2007 року, оскільки відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян"звернення мають бути адресовані органам державної влади і місцевого самоврядування підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно на підставі ч.3 ст. 7 вищевказаного Закону в термін не пізніше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи вдовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

До повноважень Президента України, визначених статтею 106 Конституції України, не належить вирішення питань, викладених у зверненні від 27 червня 2007 року, а їх розгляд відноситься до компетенції Служби безпеки України, з огляду на що Секретаріат Президента України на цілком законних підставах направив звернення ОСОБА_1. за належністю до Служби безпеки України, про що була повідомлена позивачка.

Безпідставними є твердження позивача про порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", якою забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, оскільки предметом письмових звернень позивачки є інформація про порушення Управлінням СБУ в Сумській області договірних зобов'язань, перерахування позивачкою в 1993 році на прохання ОСОБА_2 грошових коштів його дружині за виділену земельну ділянку, а також надання нею автомобіля працівникам УСБУ в Сумській області під керівництвом ОСОБА_2 для перевезення контрабандної міді.

Тобто, позивач оскаржувала дії конкретної посадової особи - ОСОБА_2, вчинені ним на посаді в управлінні СБУ в Сумській області в 1993 році, який на час звернення обіймав посаду заступника голови СБУ.

Звернення позивачки від 27 червня 2007 року Секретаріатом Президента України було направлено до Служби безпеки України, тобто керівнику СБУ, який є вищою посадовою особою по відношенню до ОСОБА_2, оскільки саме до компетенції Голови СБУ відноситься розгляд вказаного звернення позивача, що свідчить про відповідність дій як відповідача, так і підрозділу Секретаріату приписам ч. 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян".

Необґрунтованими є твердження гр. ОСОБА_1. про те, що Президент України зобов'язаний особисто розглянути її скаргу на дії працівників УСБУ в Сумській області та СБУ.

Це твердження суперечать положенням ч. 2 ст. 32 Закону України "Про Службу безпеки України", в якій передбачено, що постійний контроль за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та діяльності в сфері охорони державної таємниці органів і підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів, розпоряджень, інструкцій Конституції і законам України здійснюється спеціально призначеними Президентом України посадовими особами.

З аналізу вказаної норми Закону (2229-12) вбачається, що Президент України здійснює контроль лише за дотриманням працівниками Служби безпеки України конституційних прав громадян і законодавства в сфері оперативно-розшукової діяльності, в сфері охорони державної таємниці, відповідністю Конституції і законам України виданих Службою безпеки України положень, наказів, інструкцій та ін., але не здійснює контроль щодо іншої діяльності цього органу.

У зверненні ОСОБА_1. до Президента України викладена інформація щодо дій працівників управління СБУ в Сумській області, які пов'язані з невиконанням Управлінням договірних зобов'язань, що порушує її майнові права, контроль за якими не віднесений до компетенції відповідача.

Також не відноситься до визначених законодавством повноважень Президента України контроль за діяльністю окремих працівників органів СБУ, в тому числі за діяльністю ОСОБА_2 в той час, коли останній працював в УСБУ в Сумській області.

Суди попередніх інстанцій прийшли вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. до Президента України про визнання неправомірними дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень та спонукання до вчинення дій є безпідставними з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, судами попередніх інстанцій належним чином досліджено обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень, та не спростовується доводами касаційної скарги.

Оскільки рішення судів були ухвалені з дотриманням норм матеріального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 15 січня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.