21-369а15 Про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Банкова-2" (далі - ТОВ "Банкова-2") до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція), третя особа - Національна спілка письменників України (далі - Спілка), про скасування постанови,

У травні 2013 року ТОВ "Банкова-2" звернулось із позовом до Інспекції про скасування постанови від 26 квітня 2013 року № 138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова № 138/13).

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що постанова № 138/13 прийнята відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Суд установив, що на підставі запиту прокуратури Печерського району м. Києва від 30 березня 2013 року № 3939 вих-13 та відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 16 квітня 2013 року у період з 16 квітня по 22 квітня 2013 року Інспекція провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва "Реконструкція з пристосуванням частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчика для розміщення кафе на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва" (далі - об'єкт будівництва), за результатами якої склала акт від 22 квітня 2013 року.

У ході перевірки встановлено, що нежитловий будинок (будинок літераторів) на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва належить на праві власності Спілці на підставі свідоцтва про право власності від 15 лютого 1999 року.

Між Спілкою (власником будівлі) і ТОВ "Банкова-2" (орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень від 1 січня 2010 року, реєстраційний № 80 (частина приміщень нежитлової будівлі "літ. А" на вул. Банковій, 2 загальною площею 390,6 кв. м).

На замовлення ТОВ "Банкова-2" проектна організація ТОВ "Архітертурно-проектна група Анни Кирій" розробила проект об'єкта будівництва.

Цим проектом передбачено влаштування одноповерхової прибудови загальною площею 182,4 кв. м зі сторони дворового фасаду, влаштування нових сходів та реконструкцію з пристосуванням існуючих приміщень (загальною площею 390,6 кв. м), внаслідок чого основні техніко-економічні показники об'єкту змінено, а саме: загальна площа приміщень після реконструкції збільшилась до 535,10 кв. м, змінено зовнішні геометричні розміри приміщень та будівлі в цілому (шляхом влаштування прибудови), змінено функціональне призначення приміщень на заклад громадського харчування - кафе.

Однак вказаний проект було розроблено з порушенням частини першої статті 31 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ), пунктів 1.1-1.5, 1.11, 1.13 Державних будівельних норм України (далі - ДБН) В.3.2-1-2004 "Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини".

З урахуванням порушень відповідач 22 квітня 2013 року виніс припис, яким у строк до 22 травня 2013 року зобов'язав позивача усунути виявлені недоліки відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 22 серпня 2011 року № КВ08311031151 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16 січня 2012 року № КВ14312000311 об'єкту будівництва визначено ІІІ категорію складності.

З метою перевірки категорії складності зазначеного об'єкта будівництва Інспекція направила лист до ТОВ "Українська будівельна експертиза", на який отримала відповідь від 18 квітня 2013 року № 3/1804/119 про те, що об'єкт будівництва належить до IV категорії складності.

У зв'язку з наведеним 22 квітня 2013 року Інспекція склала протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому, зокрема, зазначила, що відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 3 лютого 2010 року № 58/0/16-10 будівля на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва взята на облік як пам'ятка архітектури, охоронний № 44-Кв.

Зважаючи на статус будівлі на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва як пам'ятки архітектури, відповідно до Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (557-2011-п) (далі - Порядок), положення ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ" об'єкт будівництва відноситься до IV категорії складності, клас наслідків СС-2.

26 квітня 2013 року Інспекція прийняла постанову № 138/13 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230 грн, у якій зазначила, що замовником будівництва ТОВ "Банкова-2" при реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації від 16 січня 2012 року № KB14312000311 зазначено недостовірні дані, а саме занижено категорію складності об'єкта з IV на III категорію, чим порушено вимоги частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VI, Порядку та пункту 5 ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ".

Вважаючи вказану постанову протиправною, ТОВ "Банкова-2" звернулося до суду з позовом про її скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 3 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ТОВ "Банкова-2" просить скасувати постановлені рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (справа № К/800/33824/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: абзацу четвертого пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI (4220-17) ; далі - Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) ).

У наданому для порівняння рішенні Вищий адміністративний суд України у подібних відносинах дійшов висновку про неправомірність прийняття Інспекцією постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності виходячи з того, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, у якій зазначено недостовірні дані, а саме занижено категорію складності об'єкта з IV на III, здійснено 22 серпня 2011 року, тобто до введення в дію Закону № 208/94-ВР (208/94-ВР) у редакції, якою було встановлено відповідальність за таке порушення, а отже, позивача не можна притягнути до такої відповідальності.

У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з їхніми висновками про правомірність прийняття Інспекцією постанови № 138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за наведення недостовірних даних, а саме заниження категорії складності об'єкта будівництва з IV на III у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16 січня 2012 року № КВ14312000311.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ТОВ "Банкова-2" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Згідно із частиною десятою статті 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена в Законі № 208/94-ВР (208/94-ВР) .

Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" (4220-15) (далі - Закон № 4220-ІV), який набрав чинності 19 січня 2012 року, було внесено зміни до Закону № 208/94-ВР (208/94-ВР) , згідно з якими цей Закон викладено в новій редакції.

Так, абзац четвертий пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України (254к/96-ВР) принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) , зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації з 19 січня 2012 року, тобто з дня набрання чинності редакцією пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР зі змінами, внесеними Законом № 4220-ІV, яка передбачає вказану відповідальність.

Суди попередніх інстанцій встановили, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою Інспекція під час перевірки виявила порушення ТОВ "Банкова-2" вимог частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VI, Порядку та пункту 5 ДБН В.1.2-14-2009, була зареєстрована 16 січня 2012 року - тоді, коли діяла ще редакція Закону № 208/94-ВР (208/94-ВР) від 5 листопада 2009 року. За результатами перевірки Інспекція 26 квітня 2013 року винесла постанову № 138/13 з посиланням на вказаний Закон у редакції, чинній із 19 січня 2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про правомірність прийняття Інспекцією постанови № 138/13 ґрунтується на неправильному застосуванні ним норм матеріального права, оскільки позивач здійснив адміністративне правопорушення 16 січня 2012 року, тобто до набрання чинності редакцією пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР зі змінами, внесеними Законом № 4220-ІV (4220-15) , яка передбачає відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ТОВ "Банкова-2" слід задовольнити частково: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) , статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.