Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

за участю ОСОБА_1., представника Міністерства внутрішніх справ України Грінцова М.М., представників управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці Кесаревої В.В., Антипова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про скасування наказів та поновлення на роботі,

У серпні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про скасування наказів та поновлення на роботі.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2 було задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1. з 29.07.2009 на 05.08.2009. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2009 по 05.08.2009.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 апеляційну скаргу позивачів було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 –без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просять скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити їхні позов вимоги в повному обсязі.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом виконуючого обов’язки начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 29.07.2009 № 185 о/с "Про покарання працівників лінійного управління на Південно-Західній залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті"ОСОБА_3 було попереджено про неповну службову відповідність, ОСОБА_1. за грубе порушення службової дисципліни було звільнено з органів внутрішніх справ. Наказом Міністра внутрішніх справ України від 31.07.2009 № 1840 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників колишнього лінійного управління на Південно-західній залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті"було наказано погодитися із заходами дисциплінарного стягнення, вжитими вищезазначеним наказом відносно підполковника ОСОБА_1. Пункт 1 наказу управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-західній залізниці від 29.07.09 № 185 о/с щодо накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення було скасовано за м’якістю та наказано звільнити його за порушення вимог статей 7 та 8 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясовані обставин в адміністративній справі у відповідності з вимогами статтей 161, 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про передчасність позовних вимог ОСОБА_2 не обґрунтований у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України та не містить висновку суду щодо задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено, що позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, однак не зазначено саме в якій частині підлягають задоволенню позовні вимоги саме ОСОБА_2, а прийнято рішення лише стосовно позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм процесуального права були залишені без уваги й належної оцінки апеляційного суду та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 скасувати, а справу за позовом у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про скасування наказів та поновлення на роботі направити на новий розгляд до окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.