Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І., Гашицького О.В. (суддя-доповідач),

Лиски Т.О., Малиніна В.В., Мойсюка М.І.,

розглянувши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області (далі –УПФ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФ про перерахунок пенсії,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбаченою статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії.

Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії

не відповідає розміру, встановленому Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову УПФ привести

її у відповідність із цим Законом, позивач зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з грудня 2006 року.

Постановою Кам’янського районного суду Черкаської області від 17 грудня

2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове, яким зобов’язано УПФ здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ

з 1 грудня 2006 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення й залишити в силі постанову Кам’янського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2007 року.

Підстави для скасування судового рішення у цій справі відсутні.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1

та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну пенсію, передбачену статтею 54 Закону № 796-ХІІ.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при перерахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Розрахунок призначеної позивачеві пенсії здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Вирішуючи цей спір, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не може бути перешкодою для застосування цієї величини (мінімального розміру пенсії за віком)

до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за

віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи УПФ щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 222–224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.