Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року

у справі № 2-а-9642/08/10

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнання дій УПФУ в Сакському районі АР Крим щодо невиконання вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в частині нарахування з 01 січня 2006 року щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язання УПФУ в Сакському районі АР Крим здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за 2006 –2008 роки.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФУ в Сакському районі АР Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року у розмірах, визначених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"протиправною. Зобов’язано УПФУ в Сакському районі АР Крим нарахувати на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року змінено, викладено пункт 3 її резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов’язати УПФУ в Сакському районі АР Крим провести донарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за грудень 2007 року у розмірі 124,53 грн. та за період з травня по грудень 2008 року у розмірі 780,40 грн.". В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФУ в Сакському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач –ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (z0441-02) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів відповідність із цим Законом (3235-15) було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності 02 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги з урахуванням пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, та зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року, помилково не визначив конкретних дат вказаного періоду, а саме з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Також, колегія суддів вважає помилковим рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача конкретно визначену суму недоотриманої ним пенсії за вказані періоди, оскільки у такий спосіб суд апеляційної інстанції вийшов за межі встановленої Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) компетенції адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні позову по цій справі не правильно визначив зміст порушень з боку відповідача та не врахував, що на вказані дії Управління Пенсійного фонду України закон запроваджує окремі умови та процедури їх вчинення. У разі визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення та донарахування пенсії, суд має зобов’язати відповідача вчинити певні дії. Тобто суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен зобов’язати суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку щодо призначення та донарахування сум допомоги.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень –відповідача.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, та виходячи з того, що суди попередніх інстанцій помилково зобов’язали здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за грудень 2007 року та за період з травня по грудень 2008 року без зазначення конкретних дат, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити оскаржені судові рішення, обмеживши період здійснення перерахунку датами "з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року", та зазначивши про необхідність здійснення перерахунку та виплат з урахуванням здійснених позивачу виплат у періодах з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виключивши посилання на конкретний розмір сум виплат.

Відповідно до частини 1 статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 225, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року змінити, виклавши абзац 1 та 2 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року у такій редакції:

"Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірах, визначених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим нарахувати на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року".

В решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.