Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

за участю: представника митниці –Остафійчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_7 на

постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09

квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного

адміністративного суду від 02 вересня 2008 року у справі за позовом

ОСОБА_7 до Чернівецької обласної митниці (процесуального

правонаступника Вадул-Сіретської митниці) про визнання незаконною

(протиправною) та скасування постанови про накладення

адміністративного стягнення, -

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до Вадул-Сіретської митниці, процесуальним правонаступником якої є Чернівецька обласна митниця, про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_7 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані нею рішення скасувати та постановити нове - про задоволення позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення у справі постановлені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані позивачем рішення –без зміни.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги і письмові заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що в 2006 році ТОВ "Ларіс"на виконання контракту № 1

від 07 серпня 2006 року, укладеного між фірмами "Олімпік транс" та ТОВ "Ларіс", ввезло на територію України вантаж –виноград свіжий (столовий) та ківі свіжі, і згідно з вантажною митною декларацією подало його до митного оформлення.

Із вантажною митною декларацією до митного оформлення на вантаж були подані інвойси з зазначенням в них вартості одного кілограму винограду та ківі, які ТОВ "Ларіс"отримало разом із партією товару.

Разом з тим, при проведенні перевірки дотримання митного законодавства Вадул-Сіретською митницею з Міністерства Фінансів Митного Агентства Болгарії отримані другі примірники вказаних інвойсів з вищою ціною.

Це стало підставою для притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, і постановою начальника Вадул-Сіретської митниці № 0794/40400/07

від 08 листопада 2007 року її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України, та піддано адміністративному стягненню.

При постановленні рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили з того, що винесення Вадул-Сіретською митницею постанови від 08 листопада 2007 року у справі про порушення митних правил № 0794/40400/07 стосовно ОСОБА_7, було правомірним, оскільки її дії містять ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України, та призвели до неправомірного зменшення необхідних до сплати митних платежів.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів та вважає їх передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

При цьому за змістом статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із частиною 3 зазначеної статті обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 319 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, відповідно до статті 355 Митного кодексу України встановлено відповідальність за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину.

Згідно з положеннями статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому статтею 11 вищезазначеного кодексу встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Разом з тим, при постановленні рішення судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам, які підтверджують чи заперечують вчинення ОСОБА_7 неправомірних дій, спрямованих на зменшення розміру необхідних до сплати митних платежів. Зокрема, судом не перевірено і не надано належної оцінки тому, чи було відповідачем встановлено причину невідповідності інвойсів, наданих болгарською фірмою "Олімпік транс"до Центрального митного управління Митного Агентства Міністерства Фінансів Республіки Болгарія, та інвойсів, наданих ТОВ "Ларіс"до Вадул-Сіретської митниці, на яких містяться печатки та підписи представника болгарської фірми "Олімпік транс", і які були отримані позивачем разом із партією товару та відповідали умовам зовнішньоекономічного контракту. При цьому всі інвойси оформлялись болгарською стороною, про що свідчать підписи та печатки на них, на жодному інвойсі підпису позивача чи печатки ТОВ "Ларіс"- немає.

Разом з тим, суд не встановив коли ОСОБА_7 дізналась про наявність інших екземплярів інвойсів, в яких працівниками болгарської сторони зазначено вищу вартість товару, кому та яку вартість товару сплатила позивач за контрактом та доповненнями до нього.

Окрім того, як вбачається з заперечень на касаційну скаргу відповідача, крім інформації митних органів Республіки Болгарії, нею було також отримано і постанову слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину, - яка судом не досліджувалась.

А також відповідно до вимог статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

При цьому, питання щодо строків накладення адміністративного стягнення судами також не перевірялось.

Тобто, суд першої інстанції, не з'ясувавши повно та всебічно обставини адміністративної справи, передчасно прийняв рішення.

Зазначені вимоги Закону залишилися поза увагою і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У зв’язку із цим висновки судів про те, що в діях ОСОБА_7 є склад правопорушення, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України, – передчасні.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року у справі - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_7 до Чернівецької обласної митниці (процесуального правонаступника Вадул-Сіретської митниці) про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.