Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі № 02-05/14-20898 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області до Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство" про вчинення дій, -

В грудні 2007 року Контрольно-ревізійне управління в Закарпатській області звернулося до Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство" з позовною заявою про зобов’язання відповідача виконати вимоги від 07-07/4770 від 28.09.2007р., а саме вчинити дії для:

- забезпечення відшкодування винним особам втрачених доходів ДП "Ясінянське ЛМГ"у сумі 51 727,20 грн.;

- повернення підрядною організацією МП "Смерека"зайво отриманих державних коштів внаслідок завищення вартості виконаних будівельних робіт у сумі 4125,24 грн.;

- повернення безпідставно отриманої матеріальної допомоги працівниками ДП "Ясінянське ЛМГ"у сумі 2 498,38 грн. та зайво перерахованих коштів у державні цільові фонди в сумі 856,87 грн.;

- повернення, наданої ДП "Ясінянським ЛМГ" з порушенням законодавства, фінансової безповоротної допомоги стороннім юридичним особам у сумі 27028,96 грн.;

- приведення у відповідність до вимог чинного законодавства облік земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним відповідно до плану контрольно –ревізійної роботи на III квартал 2007 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Ясінянське ЛМГ"за період II півріччя 2005 –2006 роки та І півріччя 2007 року, якою виявлено факти порушення фінансово-господарської діяльності, що відображені в Акті від 19.09.2007р. № 07-07/29.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 7 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року, відмовлено у відкритті провадження у справі. Суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу господарського суду Закарпатської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року надійшла касаційна скарга Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області, в якій скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкриті провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з положенням "Про Головне контрольно-ревізійне управління України", затвердженим Указом Президента України від 28 листопада 2000 року N 1265/2000 (1265/2000) , Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціальним директивним наказом Міністра фінансів України та цим Положенням.

Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Даним Законом (2939-12) також визначено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7 ст. 10).

Таким чином, Контрольно-ревізійне управління в Закарпатській області є місцевим органом виконавчої влади.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували зазначені вище обставини, допустили помилку у застосуванні норм процесуального права, а відтак зробили передчасний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.