Про перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про перерахунок страхових виплат,

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати; зобов'язати провести такий перерахунок з 1 вересня 2004 року; стягнути заборгованість у зв'язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат та допустити негайне виконання рішення в частині виплати одномісячної грошової допомоги.

Обґрунтовуючи протиправність зазначених дій відповідача, ОСОБА_1 послався на те, що розмір страхових виплат мав обчислюватися відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 29 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ), у якому однією з підстав для перерахунку щомісячних страхових виплат є підвищення розміру мінімальної заробітної плати, в той час як відповідач провів перерахунок таких виплат ОСОБА_1 на підставі Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (z0715-07) , затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24 (далі - Порядок), яким не передбачений такий перерахунок у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати.

Ленінський районний суд міста Кіровограда постановою від 30 листопада 2010 року позов задовольнив частково: визнав бездіяльність відділення Фонду щодо перерахунку страхових виплат у зв'язку підвищенням розміру мінімальної заробітної плати неправомірною та зобов'язав стягнути заборгованість у зв'язку із затримкою перерахунку основного боргу з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд дійшов висновку, що пріоритетному застосуванню до спірних відносин підлягають положення Закону № 1105-XIV (1105-14) як такі, що мають вищу юридичну силу, ніж Порядок (z0715-07) .

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким зобов'язав відділення Фонду здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 1 вересня 2004 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 грудня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України відділення Фонду, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом положень Закону № 1105-XIV (1105-14) , просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2014 року та відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 21 лютого та 29 серпня 2013 року та 8 липня 2014 року (№№ К/9991/49408/12, К/9991/74683/12, К/9991/36285/12 відповідно), у яких суд касаційної інстанції виходив із положень частини першої статті 34 Закону № 1105-XIV.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається відділення Фонду, обґрунтовуючи різне правозастосування.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви відділення Фонду слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (192-19) «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді відмовити.