Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Чалого С.Я.,Леонтович К.Г., Харченка В.В.,Гордійчук М.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Білопільського районного суду Сумської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання його здійснити перерахунок пенсії з 09.07.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їй повинна виплачуватись державна соціальна підтримка у вигляді щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення до пенсії їй не виплачувалось.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2009 р., позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачці підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно, а також починаючи з 22.05.2008р.з підвищенням пенсії на 20 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати. У решті позовних вимог відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Управлінням Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області у якій ставиться питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їй повинна виплачуватись державна соціальна підтримка у вигляді щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення до пенсії їй не виплачувалось.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2007 року, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення (121/2001) через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Разом з тим, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів підлягають зміні, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про зобов’язання відповідача про підвищення пенсії позивачці з 22.05.2008р. на 20% мінімальної пенсії за віком, замість необхідних 30%, з урахуванням проведених виплат.

Крім того, судом першої інстанцій невірно визначено кінцеву дату за 2008 рік, до якої необхідно проводити перерахунок доплат до пенсії. Суд апеляційної інстанції на зазначені недоліки уваги не звернув.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій допустили вказане порушення, і судові рішення є помилковим лише в цій частині, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміні судового рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2009 р. змінити в частині зобов’язань Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області за 2008 рік та прийняти в цій частині нову постанову.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині постанову Білопільського районного суду Сумської області від 23 грудня 2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2009 року, залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 235- 238 КАС України.