Про зобов'язання відділення ПФУ включити до актів звірки витрати із виплати щомісячної адресної допомоги, здійснені управлінням ПФУ - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Франківському районі м. Львова (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про зобов'язання вчинити певні дії,

У квітні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило суд зобов'язати відділення Фонду включити до актів звірки витрати із виплати щомісячної адресної допомоги, здійснені управлінням ПФУ упродовж квітня 2008 року та лютого 2009 року в сумі 368 059 грн 47 коп.

Вимоги обґрунтував посиланням на положення статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (z0376-03) , затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок відшкодування), відповідно до яких відповідач має відшкодовувати ці витрати.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року, у задоволенні позовних вимог управління ПФУ відмовив.

У своїх рішеннях суди послалися на те, що вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про прийняття до відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної грошової допомоги.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 2, 5, 6 Порядку відшкодування (z0376-03) .

На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2009 року (справа № К-1319/08), в якій цей суд вказав, що за наявності спору між такими суб'єктами владних повноважень та недосягнення згоди щодо підписання актів зі сторони органу Фонду позивач вільний у виборі способу захисту порушеного права.

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (зокрема у постановах від 28 листопада 2011 року № 21-366а11, 19 березня 2012 року № 21-364а11, 10 червня 2014 року № 21-154а14), яка полягає у тому, що Порядок відшкодування не регулює спірні відносини, які виникли у зазначеному випадку, оскільки встановлене цим Порядком правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору. У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги саме про стягнення таких сум мають вирішуватися в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами ПФУ позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України