Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

Мироненка О.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 22 грудня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі (далі –ГУПФ) про стягнення недоплаченого підвищення пенсії, як дитині війни.

Зазначив, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", його пенсія повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної йому пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не привів.

Посилаючись на наведені обставини, просив зобов’язати ГУПФ нарахувати йому недоотримане підвищення до пенсії за 2006 –2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 22 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано ГУПФ нарахувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до вимог до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 614 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, зобов’язано ГУПФ нарахувати та сплатити ОСОБА_6 недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року в сумі 373 гривні 60 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ГУПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону –на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині позовних вимог про нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, правильно виходив з того, що у вказаний період виплата була обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а тому вони необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У 2007 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ). Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"указана правова норма втратила чинність і застосуванню не підлягала, то УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги з жовтня по грудень 2007 року, апеляційний суд виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до статей 99, 100 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Втім, перевіркою за матеріалами справи встановлено, що ГУПФ в процесі розгляду справи не наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року скасувати.

Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 22 грудня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.