К-8990/10-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30.11.2010 Прийняття

ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що виплати, передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснювались йому не у тому розмірі, який передбачений Законом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2008 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі неправомірними та зобов’язано провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України "Про Державний бюджет"на відповідний рік з 01 липня 2007 року в сумі 440 гривень щомісячно, з 01 жовтня 2008 року –460 гривень щомісячно, на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення строку виплати доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області провести її перерахунок відповідно до вимог ст. 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) з 09 липня 2007 року в сумі 440 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2007 року –460 грн. 00 коп. В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2008 року –залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату (ст. 39 Закону).

Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 року №489-V (489-16) .

Зупинення дії абзацу другого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області щомісяця здійснювалась передбачена цією статтею виплата у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача щодо виплати доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) .

При цьому ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 року по справі № 2-а-10686 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.