Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року

у справі №2-а-1234/09/0270

за позовом Приватного підприємства "Іствін"(надалі – ПП "Іствін")

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (ДПІ у м.Вінниці)

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області (надалі –ГУДК України у Вінницькій області)

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів, -

У березні 2009 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними дій ДПІ у м.Вінниці, скасування податкових повідомлень-рішень №0000132330/0 від 16.02.2009 року та №0000142330/0 від 16.02.2009 року, стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "Іствін"бюджетного відшкодування суми від’ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 896338,00грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач помилково застосував до внутрішньої господарської операції порядок визначення звичайної ціни, встановлений пунктом 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для імпортних операцій, внаслідок чого, базу оподаткування з реалізації текстильних виробів відповідач безпідставно завищив. Крім того, позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо заниження суми бюджетного відшкодування є не вірним, оскільки комерційну діяльність ПП "Істрін"розпочало лише з січня 2008 року, тому права на бюджетне відшкодування на протязі дванадцяти місяців у них не було.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року, позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Вінниці, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000132330/0 від 16.02.2009 року та №0000142330/0 від 16.02.2009 року; стягнуто з державного бюджету на користь ПП "Іствін"кошти бюджетного відшкодування суми від’ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 896338,00грн. та судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивач не мав права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у вересні, жовтні 2008 року в порядку, встановленому п.п7.7.11. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №559 (559-2007-п) встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2007-2008 маркетингові роки, до якого текстильні вироби не входять.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м.Вінниці звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року, а також, прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Іствін"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі –ПДВ) на рахунок платника податку за періоди з 19.01.2007 року по 01.01.2009 року, яке виникло за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 року по 01.10.2008 року, по що складено акт №355/2330/34849017 від 11.02.2009 року.

Вказаною перевіркою, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело: до заниження суми бюджетного відшкодування на 484153,00грн., в т.ч. за вересень 2008 року –388535,00грн., жовтень 2008 року –95618,00грн.; до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 896338,00грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000132330/0 від 16.02.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 896338,00грн. та №0000142330/0 від 16.02.2009 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 484153,00грн.

Обґрунтовуючи висновки, викладені в акті перевірки, відповідач зазначає, що заниження позивачем податкового зобов’язання за березень 2008 року на суму 310269,00грн. та за липень 2008 року на суму 151610,00грн., виникло внаслідок того, що ПП "Іствін"при визначенні оази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки текстильних виробів на митній території України використано продажну вартість текстильних виробів, встановлену на основі експертної оцінки по усній домовленості з покупцем, без врахування змін до п.4.1,ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, відповідно до п.п.1.20.5. п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. При дальшій реалізації імпортного товару податкові зобов’язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості з урахуванням витрат та податків, зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак слід зазначити, що як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено заниження суми податкового зобов’язання за березень 2008 року та липень 2008 року. Разом з тим, в матеріалах справи, як докази в обґрунтування позовних вимог надані податкові декларації з ПДВ за вересень 2007 року (звітна), за жовтень 2007 року (звітна), за листопад 2007 року (звітна), за грудень 2007 року (звітна), за січень 2008 року (звітна). Інших доказів по справі не надано.

Крім того, додані податкові декларації з ПДВ не відповідають тим, що зазначені в акті перевірки, а саме, за березень 2008 року (вх. від 21.04.2008 року №50356), за квітень 2008 року (вх. від 20.05.2008 року №78284), за травень 2008 року (вх. від 17.06.2008 року №83127), за червень 2008 року (вх. від 16.07.2008 року №115171).

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, доводи касаційної скарги та ухвалені судові рішення не ґрунтуються на доказах, спростувати або підтвердити висновки судів касаційна інстанція не має можливості. Слід зауважити, що предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують його доводи, у разі, якщо контролюючий орган таких доказів не надав або наданих доказів було б недостатньо, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від податкового органу надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці задовольнити -частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2009 року в частині зупинення виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст. 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.