Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008

у справі № 2а-4329/08 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова

про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної грошової допомоги "Дітям війни"

В жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, в якій просив зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни"за період з 01.01.2007 по 30.09.2008 в сумі 2 313,50 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 позов задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну надбавку до пенсії "Дітям війни"за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 у розмірі 620,10 грн. та з 22.05.2008 по 31.09.2008 у розмірі 481,60 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 постанову суду Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 залишено без змін, уточнено резолютивну частину постанови: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 № 2195-ІV (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 по 30.09.2008 року, відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 № 1058- ІV з врахуванням виплачених сум, а також виключити посилання на конкретний розмір грошових сум.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону № 2195-ІV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни.

Відповідно до вимог ст. 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 № 489-V (далі – Закон № 489-V (489-16) ) дію статті 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) № 6-р/2007 положення пункту 12 ст. 71 Закону № 489-V визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

Отже, з 09.07.2007 вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 ст. 62 Закону № 489-V із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 15.03.2007 № 749-V (749-16) встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 № 107-VI (107-17) ст. 6 Закону № 2195-ІV було викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону (3551-12) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону (3551-12) втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону № 2195-ІV, у 2007 році виникло з 09.07.2007 року, а у 2008 році з 22.05.2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону № 489-V (489-16) та Закону № 107-VI (107-17) щодо дії статті 6 Закону № 2195-ІV.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 30.09.2008р.р.

Відповідно до частини 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.