Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Світлана"закритого акціонерного товариства швейно-торгівельної фірми "Дніпро" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року у справі № 2-а-4064/08 за позовом дочірнього підприємства "Світлана"закритого акціонерного товариства швейно-торгівельної фірми "Дніпро" до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання незаконною вимоги, -

У травні 2008 року дочірнє підприємство "Світлана"закритого акціонерного товариства швейно-торгівельної фірми "Дніпро"звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому просило визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу №Ю-1 від 08.01.2008 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування вимоги відповідача про сплату боргу №Ю-1 від 08.01.2008 р. в частині 17410,05 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-20781/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дочірнього підприємства "Світлана" закритого акціонерного товариства швейно-торгівельної фірми "Дніпро"звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.07.2007р. по 15.08.2007р. Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська проводилася позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача.

За результатами перевірки був складений акт №115 від 15.08.2007р. Було визначене донарахування страхових внесків за період з 01.04.05р. по 30.06.2007р. на суму 100 767грн.78коп.

Відповідач направив позивачу вимогу про сплату боргу №Ю-1160 від 30.08.2007р. - недоїмки зі страхових внесків у розмірі 85 015грн. 40коп. Дана вимога в порядку процедури узгодження була скасована рішенням Пенсійного фонду України від 26.12.2007р. №21370/09-10. В свою чергу Пенсійний фонд України зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська направити позивачу для узгодження іншу вимогу на повну суму донарахованих страхових внесків, а саме вимогу №Ю-1 від 08.01.2008р. про сплату недоїмки по страхових внесках на суму 100 767грн.78коп. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків. їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 ст. 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , де, як і в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не передбачена така пільга, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу № 727/98 (727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Закону (1058-15) суперечить і застосуванню не підлягає.

На підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку позивачем надані копії банківських виписок за спірний період.

Відповідачем наданий судам перелік платіжних доручень ДП "Світлана"ЗЛТ ШТФ "Дніпро", згідно яких зараховуються в рахунок сплати страхових внесків кошти від сплати єдиного податку за період 01.04.05р.- 30.06.07р. у сумі 1 7410грн.05коп.

Таким чином, сторонами надані докази сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період.

Разом з тим, вкачана сума - 17410грн.05коп, яка вже надійшла від позивача до Пенсійного фонду України, зазначена в оскаржуваній вимозі.

Згідно вимоги №Ю-1 від 08.01.2008р. відповідач нарахував сплатити недоїмку страхових внесків на суму 100767грн.78коп.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування вимоги №Ю-1 від 08.01.2008 р. в частині 17410,05 грн. Сплата суми 17410,05 грн., яка вже була сплачена позивачем на користь відповідача є безпідставним.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Світлана"закритого акціонерного товариства швейно-торгівельної фірми "Дніпро"–відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.