18/634/06-АП Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 26.08.2010 Прийняття

У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому поставлено питання, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000021501/1 (№3) від 20.02.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності підприємства позивача є виробництво сільськогосподарської продукції. У сільськогосподарських підприємств розрахунок чистого прибутку здійснюється за результатами календарного року. Підприємство не змогло надати розрахунок належної до сплати в державний бюджет частини чистого прибутку в терміни, встановлені для надання податкової декларації по податку на прибуток за 2004 рік, оскільки Кабінетом Міністрів України протягом 2005 року постійно вносилися зміни до Постанови № 50 (50-2005-п) . Порядок розрахунку сум чистого прибутку був затверджений Наказом ДПА України № 354 тільки 22.08.2005 року. Отже, граничний термін подачі розрахунку частини чистого прибутку, що підлягає сплаті в державний бюджет за підсумками фінансово – господарської діяльності в 2004 році є 1 березня 2006 року, граничний термін сплати це 9 березня цього ж року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000021501/1 (№3) від 20.02.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Куйбишевської МДПІ Запорізької області, щодо порушення Різовською дослідною стадією п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'є помилковим, оскільки платіж 3021010100 (частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об’єднань) є дивідендом, він не відноситься до податків та зборів (обов’язкових платежів), перелічених у Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суду апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язань –у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Розівська дослідна станція інституту зернового господарства звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року та залишенні в силі постановою господарського суду Запорізької області від 27 грудня 2006 року.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку платіжної дисципліни, про що складено акт №1 від 20.02.2006 року.

Відповідно до висновків зазначеного акта перевірки, податковим органом встановлено порушення вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, позивач сплатив до бюджету свої податкові зобов’язання з порушенням терміну сплати.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000021501/1 (№3) від 20.02.2006 року, яким щодо позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17820,50грн.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік", встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

На виконання вищезазначеної норми права, Кабінетом Міністрів України 15.01.2005 року прийнято Постанову №50 (50-2005-п) , якою затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Згідно з Порядком, господарські організації здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік") та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

З листа ДПА України №10017/7/15-1117 (v1001225-05) від 23.05.2005 року вбачається, що з метою виконання ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та постанови Кабінету Міністрів України N 50 (50-2005-п) підприємства, які знаходяться на фіксованому сільськогосподарському податку, єдиному податку з юридичних осіб, підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, та інші платники частини прибутку (доходу), зокрема ті, що мають річний звітний податковий період, повинні сплачувати у строки, передбачені для сплати податку на прибуток відповідно до п. 6 Порядку, тобто щоквартально, та подавати декларацію з податку на прибуток підприємства в терміни, передбачені для такого подання звичайним платником податку, із заповненими 20 та 21 рядками.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, штрафна санкція за невчасну сплату частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об’єднань) виникла у позивача в зв’язку з невчасною сплатою добровільно задекларованої суми 99 100,00грн., згідно розрахунку № 4637 від 20.12.2006 року.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, особової картки платника податків позивачем 09.02.2006 року сплачено 41500,00грн., кількість днів затримки становить –51 день; 15.02.2006 року сплачено 19773,08грн., кількість днів затримки становить –57 днів; 17.02.2006 року сплачено 27829,39грн., кількість днів затримки становить –59 днів.

Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновок суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідає дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Розівської дослідної станції інституту зернового господарства –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст. 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.