Про зобов'язання ДПІ ліквідувати у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів позивача ідентифікаційний номер, зобов'язати ДПА та ДПІ зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платників податків - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА), державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (правонаступник - державна податкова інспекція у Києво-святошинському районі Міністерства доходів і зборів України у Київській області; далі - ДПІ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ДПІ ліквідувати у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Реєстр) його ідентифікаційний номер, зобов'язати ДПА та ДПІ зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові), виключити з інформаційного фонду Реєстру відомості про ідентифікаційний номер та загальні відомості про позивача, знищити облікову картку з його особистими даними, зобов'язати ДПІ поставити в паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

На обґрунтування позову послався на те, що згідно з частиною другою статті 1, частиною другою статті 5, частиною другою статті 7 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 320/94-ВР (320/94-ВР) ) він як сповідник православної віри через свої релігійні переконання не бажає здійснювати будь-які платежі з використанням ідентифікаційного номера. Його звернення до відповідачів із заявами про відмову від прийняття ідентифікаційного номера і згодою на збереження за ним раніше встановленої форми обліку платника податків та інших обов'язкових платежів, яка не пов'язується із присвоєнням ідентифікаційного номера, залишено без задоволення. Причиною відмови названо невідповідність вимог позивача Порядку внесення відмітки до паспорта громадян України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (z1345-04) ; був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).

Суди слухали справу неодноразово.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 25 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПІ щодо відмови в анулюванні ідентифікаційного номера, зобов'язав анулювати вказаний ідентифікаційний номер та виключити інформацію щодо ОСОБА_1 з Реєстру, також зобов'язав відповідачів здійснювати подальший облік без ідентифікаційного номера за формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, що використовувались до прийняття Закону № 320/94-ВР (320/94-ВР) .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Державна фіскальна служба України (правонаступник Міністерства доходів і зборів України), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1, 5 Закону № 320/94-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2014 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 та 18 листопада 2014 року (№№ К/9991/75233/12, К/9991/74726/12 відповідно), в яких цей суд послався на те, що особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, при цьому зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, інформація щодо них вноситься до Реєстру лише за умови дотримання визначеної Порядком (z1345-04) процедури. Оскільки такий порядок дотриманий не був, касаційний суд підтвердив обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовів.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 1, 5 Закону № 320/94-ВР.

Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Статтею 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.

Обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено у статті 67 Основного Закону (254к/96-ВР) .

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 320/94-ВР для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною другою статті 5 цього Закону (320/94-ВР) , яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачено, що до Реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Реєстру, визначено статтями 3 та 5 Закону № 320/94-ВР. Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частиною третьою статті 9 зазначеного Закону (320/94-ВР) фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону (320/94-ВР) протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Аналіз зазначених вище правових норм дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку, що у випадку, коли фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу.

Таким чином, висновки судів у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у спорах цієї категорії, зокрема, у постанові від 28 травня 2013 року в справі № 21-135а13, яка полягає у тому, що у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер, оскільки положення пункту 1.3 Порядку (z1345-04) суперечать положенням Закону № 320/94-ВР (320/94-ВР) , який має вищу юридичну силу, та не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта, а тому в задоволенні заяви Державної фіскальної служби України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України