Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Островича С.Е., Черпіцької Л.Т.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: релігійної громади буддистів "Аджита" –Горобець Т.В., ОСОБА_2 –ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами релігійної громади буддистів "Аджита", Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 2 лютого 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року у справі №2-а-97/09/2011 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа релігійна громада буддистів "Аджита" про визнання частково нечинним рішення, -

У грудні 2007 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Харківської міської ради, третя особа релігійна громада буддистів "Аджита" про визнання частково нечинним рішення Харківської міської Ради XVI сесії V скликання № 232/07 від 21.11.2007 р. "Про скасування рішень Харківської міської ради", яким скасоване рішення Харківської міської ради № 20/07 від 21 лютого 2007 року в частині надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовно 0,49 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 2 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені частково в частині визнання нечинним рішення Харківської міської Ради XVI сесії V скликання № 232/07

від 21.11.2007 р. "Про скасування рішень Харківської міської Ради", в частині скасування пункту 14 Додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 лютого 2007 року № 20/07 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 площею орієнтовно 0,49 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літера 2Н-2)". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розподілу судових витрат. Ухвалене нове судове рішення, яким судові витрати у розмірі 3,40 грн. стягнуті з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Фактично позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями релігійна громада буддистів "Аджита", Харківська міська рада звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. В поданій заяві про зміну касаційної скарги релігійна громада буддистів "Аджита" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову.

В запереченнях на касаційні скарги фізична особа –підприємець ОСОБА_2 просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківської міської ради № 20/07 від 21 лютого 2007 року відповідно п.14 Додатку був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 площею орієнтовно 0.49 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літера 2Н-2). Харківська міська рада рішенням № 232/07 від 21 листопада 2007 року "Про скасування рішень Харківської міської Ради", відповідно до пункту 22 Додатку якого, у зв'язку із закінченням строку розробки та затвердження проекту відведення, зазначеного у рішенні про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок, скасований пункт 14 Додатку до рішення Харківської міської ради від 21 лютого 2007 року № 20/07 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 площею орієнтовно 0.49 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літера 2 Н-2). Позивач вважає, що вказане рішення відповідача не відповідає законодавчим нормам та відсутність підстав для його прийняття.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послалися на ті обставини, що в рішенні Харківської міської Ради № 232/07 від 21.11.2007 р. "Про скасування рішень Харківської міської Ради", а саме, рішення Харківської міської ради від 21 лютого 2007 року № 20/07, законодавчо передбачених мотивів та підстав, для його скасування, та обґрунтування щодо невідповідності закону не приведені, а позивачем прийняті належні заходи для підготовки технічної документації, яка була представлена для погодження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи за договором купівлі-продажу від 27.12.2004 року ФОП ОСОБА_2 придбав у ЗАТ "Харківський завод двигунів" нежитлові приміщення, які розташовані за адресою вул. Киргизькій 19. ВАТ "ХЗТД" надало згоду на відчуження земельної ділянки по АДРЕСА_1, з проханням оформлення його на користь нового власника ФОП ОСОБА_2 Рішенням виконкому Фрунзенського районної ради м. Харкова № 78 від 17.05.2005 року нежитловій будівлі була надана поштова адреса 19 - літера Д. ОСОБА_2 14.12.06 року було отримано обґрунтування управління міськбудівництва та архітектури м. Харкова від 14.12.06 року. Рішенням Харківської міської ради 11 сесії 5 скликання за № 20/07 від 21.02.2007 року позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд площею орієнтовно 0.49 га по АДРЕСА_1. У травні 2007 р позивачем був укладений Договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у серпні цього року управлінням земельних ресурсів було розроблено Технічне завдання на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки. ОСОБА_2 21.08.2007 року проект землевідводу був направлений на погодження в Харківське управління земельних ресурсів.

20 вересня 2007 року Харківське міське управління земельних ресурсів направило на адресу заявника листа № 2058 про відмову в погодженні проекту відводу та наданні кадастрового номеру на підставах того, що немає інформації від Харківської міської ради щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка пропонується для відведення позивачу. Вказане рішення позивач оскаржив до Харківського окружного адміністративного суду, шляхом подання адміністративного позову про визнання відмови Харківського міського управління земельних ресурсів щодо ненадання згоди на погодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежилої будівлі літера 2-Н2 за адресою по АДРЕСА_1, протиправною та зобов'язання Харківського міського управління погодити проект землеустрою. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2007 року була відкрита справа № 2а-2922/07.

Предметом спору являється рішення Харківської міської Ради XVI сесії V скликання № 232/07 від 21 11.2007 р., яким було скасоване попереднє рішення відповідача щодо надання дозволу позивачеві на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, які належать на праві власності ОСОБА_2.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно обставин справи позивач приймав належні, передбачені законодавчими нормами заходи для підготування технічної документації, яка була представлена для погодження.

Підставами для прийняття рішення Харківської міської Ради XVI сесії V скликання № 232/07 від 21 11.2007 р. "Про скасування рішень Харківської міської Ради", а саме 11 сесії Харківської міської ради V скликання від 21 лютого 2007 року № 20/07, явилися закінчення строків розробки та затвердження проекту відведення, зазначеного у рішенні про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок. Разом з тим, у спірному рішенні відповідачем не наведені законодавчо передбачені мотиви та підстави для скасування попереднього рішення та обґрунтування щодо невідповідності його закону.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статті 122, 123 Земельного кодексу України визначають повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок.

Відповідно п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради правомочні вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно п. "б" ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначене право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, тобто змінити власні акти.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) прийшов до висновку, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в абзаці 5 п. 5 вказаного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, системний аналіз правових актів та вказаного рішення Конституційного Суду України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень, якщо відповідно до приписів цих рішень не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 14 рішення Харківської міської ради від 21 лютого 2007 року № 20/07 виникли правовідносини, що пов'язані з реалізацією певних суб'єктних прав та охоронюваних законом інтересів між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що Харківська міська рада, приймаючи рішення від 21.11.2007 р. № 232/07 від "Про скасування рішень Харківської міської ради" (в частині п. 22 додатку) діяла не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання оскаржуваного рішення нечинним. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, а суд першої інстанції зазначив про часткове задоволення позову та не визначений спосіб задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат, то суд апеляційної дійшов вірних висновків про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог та стягнення судових витрат.

Відносно посилань касаторів щодо розгляду даних спорів в порядку цивільного судочинства колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 № 10-рп/2010 надане офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу. Згідно вказаного рішення Конституційний суд визначив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи вищенаведене земельні спори фізичних і юридичних осіб спори із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності відносяться до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідача, яке було прийняте з порушенням законодавчих норм.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення в частині задоволення позовних вмог, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги релігійної громади буддистів "Аджита", Харківської міської ради залишити без задоволення

Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 2 лютого 2009 року в частині залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.