Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Прокуратури Донецької області, прокуратури Київського району міста Донецька, третя особа –Головне управління Державного казначейства (далі - ГУДК) України в Донецькій області, про визнання бездіяльності незаконною, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року, -

У грудні 2008 року позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися із позовом до Прокуратури Донецької області, прокуратури Київського району міста Донецька про визнання бездіяльності незаконною, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В позовній заяві зазначали, що під час розгляду Київським районним судом міста Донецька справи за їхньою позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства (далі –ВАТ) "Ремкомунелектротранс"про вихід зі складу акціонерів із виділенням їм частки статутного фонду в натурі, до участі в якості їх представника було залучено прокуратуру Київського району міста Донецька. Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають, що представництво їх інтересів у суді прокуратурою здійснювалося неналежним чином, оскільки представник прокуратури неодноразово не з’являвся в судові засідання без поважних причин та не завжди правильно реагував на їх звернення. Позивачі просили визнати неправомірними дії прокурора при розгляді скарг та звернень на неналежне представництво їх інтересів у суді.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2009р. позов задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Прокуратури Донецької області та прокуратури Київського району міста Донецька стосовно розгляду заяв та скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо неправомірного відчуження майна ВАТ "Ремкомунелектротранс".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009р. скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2009р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі подали до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2007р. ухвалою Київського районного суду міста Донецька було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ВАТ "Ремкомунелектротранс"про вихід зі складу акціонерів із виділенням частини статутного фонду в натурі. Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 10.09.2008р. за клопотанням представника позивачів –прокуратури Київського районного суду міста Донецька провадження в цивільній справі було закрито, в зв’язку з ліквідацією юридичної особи - ВАТ "Ремкомунелектротранс".

Звертаючись до адміністративного суду, позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вважали, що прокуратура Донецької області та прокуратура Київського району міста Донецька проявили бездіяльність при розгляді цивільної справи в суді, а також при розгляді їхніх скарг та звернень на неналежне представництво їх інтересів у суді.

Частиною 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України (1618-15) прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави з порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно ч.1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст.45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Відповідно до положень статті 361 Закону України "Про прокуратуру"(у відповідній редакції), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Вказаною статтею Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) встановлено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані правовідносини не є публічно-правовими, оскільки оскарження позивачами дій прокурора, як їх представника, під час судового розгляду справи, в іншому (в даному випадку цивільному процесі), може бути предметом оскарження лише за вимогами цивільного судочинства, як одного з учасників судового процесу, у встановленому законом порядку.

При цьому, суд апеляційної інстанції, всупереч вимог ст.ст. 157, 203 КАС України, не закрив провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності прокуратури Донецької області та прокуратури Київського району міста Донецька при розгляді цивільної справи в суді.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій прокурора при розгляді скарг та звернень на неналежне представництво інтересів позивачів у суді, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що такі не підлягають задоволенню.

Так, відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розгляду звернення позивачів від 05.03.2007р., в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, оскільки позов надано до суду 22.12.2008р. Вважаючи неналежним розгляд звернення від 04.07.2008р. до прокурора Донецької області, позивачі погоджувались з тим, що відповіді на нього отримували, щодо застосування відповідних заходів до невідомих осіб, які самовільно замінили замок у вхідних дверях в спірній кімнаті гуртожитку, то за дорученням прокуратури працівниками міліції проведено відповідну перевірку за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року – змінити. Викласти резолютивну частину постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року в наступній редакції: "адміністративне провадження в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання протиправною бездіяльності прокуратури Донецької області та прокуратури Київського району міста Донецька при розгляді цивільної справи в суді - закрити. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – відмовити .".

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.