Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Леонтович К.Г.

Островича С.Е.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення Сумської області, третя особа –Конотопське управління Державного казначейства України в Сумській області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,-

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2008 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення Сумської області на користь позивача 1590 гривень- суму недоплаченої щорічної разової допомоги за 2007 рік. як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІІ групи.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року апеляційну скаргу Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення Сумської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Зобов’язано відповідача здійснити дії по нарахуванню та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи за 2007 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення Сумської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням АГ № НОМЕР_1.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

А також суди вірно звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 100 грн. 00 коп. у липні 2007року (платіжне доручення №2181 від 16.07.2007 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) після скасування норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , який обмежував її розмір.

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були недіючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України (2747-15) .