колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Гаманка О.І., Гуріна М.І., Заїки М.М., Ліпського Д.В.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1743 про стягнення грошової компенсації за речове майно за касаційною скаргою військової частини А 1743 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007 року,

В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що проходила військову службу та перебувала на речовому забезпеченні у військовій частині А 1743. Наказом командира військової частини А 1743 від 13 квітня 2006 року № 84 була звільнена з військової служби у відставку за пунктом 85 "в"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами та старшинами Збройних Сил України. Проте при звільненні позивачу не була виплачена грошова компенсація замість неодержаного речового майна в розмірі 3 694,65 грн. Просила стягнути з військової частини А 1743 зазначені кошти.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з військової частини А 1743 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неодержане речове майно в розмірі 3 694,65 грн. та в дохід держави судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007 року апеляційну скаргу військової частини А 1743 було залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2007 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку військової частини А 1743, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині А 1743. Звільнена зі служби у відставку 12 квітня 2006 року та виключена зі списків особового складу й усіх видів забезпечення з 17 травня 2006 року. Відповідно до довідок-розрахунків № 688 та № 689 позивачу при звільненні зі служби не виплачено грошову компенсацію замість неодержаного речового майна в розмірі 3 694,65 грн. Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 статті 9 цього Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Дію частини 2 статті 9 зазначеного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Відповідно до положень зазначеного Закону (2011-12) військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них. Право на отримання речового майна під час проходження служби у військовослужбовців залишилось, військовослужбовці були позбавлені лише права, за їх бажанням, під час проходження військової служби, на отримання грошової компенсації замість речового майна. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 28 якого військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Таким чином, на день підписання наказу про звільнення зі служби у квітні 2006 року позивач мала, передбачене цим Положенням (1444-2004-п) , право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано поновив порушене право позивача, стягнувши на її користь грошову компенсацію замість неодержаного речового майна в розмірі, вказаному відповідачем у наданих довідках.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу військової частини А 1743 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.