Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.

при секретарі Коротковій О.В.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі –ДПІ)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010

у справі № 2а-5087/09/0970 (44842/09/9104)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"(далі –ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття")

до ДПІ

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Дунця О.Я.,

відповідача –Клюфінської У.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування рішення ДПІ від 26.08.2008 № 4 "Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010, позов задоволено з тих мотивів, що стягнення активів платника в рахунок погашення податкового боргу є можливим лише за рішенням суду.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено звернення стягнення на активи платника для погашення податкового боргу саме за рішенням контролюючого органу, тоді як судами помилково ототожнено поняття конфіскації майна та погашення узгодженого податкового боргу платника.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування ДПІ заходів погашення податкового боргу ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"за рахунок стягнення активів останнього згідно з оспорюваним рішенням від 26.08.2008 № 4. Факт наявності у позивача податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та сторонами не оспорюється.

Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий примус щодо сплати встановлених податків і зборів (обов’язкових платежів) забезпечується повноваженнями органів державної податкової служби щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку в разі його несплати платником податків.

Втім безумовний характер податкового примусу обмежений установленою законом процедурою стягнення податкового боргу.

Так, згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу України"державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Судами було вірно зазначено, що на стадії примусового погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають правовідносини власності між особою, у якої є податковий борг, та державою як кредитором, а тому під час вирішення цього спору слід виходити з приписів статті 41 Конституції України, якою гарантований судовий порядок вилучення майна із власності особи в доход держави, а також вимог частини третьої статті 47 Господарського кодексу України, за змістом якої вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України з підстав і в порядку, передбачених законом.

З наведеними законодавчими нормами цілком узгоджується визначений підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"порядок примусового стягнення активів платника, згідно з яким активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду . В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оспорюване рішення ДПІ прийнято з порушенням чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Посилання скаржника на приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України. Адже вказаною нормою Закону передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, наведеним приписом Закону передбачено можливість стягнення активів платника за рішенням органу стягнення, яке має силу виконавчого документа.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Водночас рішення податкового органу про стягнення активів платника не є виконавчим документом у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому в даному разі дія підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"не поширюється на спірні правовідносини.

За таких обставин правові підставі для скасування правильних та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 у справі № 2а-5087/09/0970 (44842/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.