Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 

у складі:

головуючого                          Кривенка В.В.,

суддів:                              Волкова О.Ф., Коротких О.А., 

                                     Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 

                                     Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                                     Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ включити до грошового забезпечення для обчислення його пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась йому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (889-2010-п) (далі - постанова № 889), та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію з урахуванням зазначеної грошової винагороди з 28 грудня 2013 року.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась ОСОБІ_1 на підставі постанови № 889 (889-2010-п) та з якої було утримано єдиний соціальний внесок, у розумінні Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХII (2262-12) ) є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення), а тому підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на наявність підстави для перегляду судових рішень, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року, справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додало ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2014 року № К/800/32595/13, яка, як зазначає управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування нормативно-правових актів, що регулюють питання перерахунку пенсій особам, що мають на них право за Законом № 2262-ХII (2262-12) .

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС (2747-15) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зі змісту судового рішення, на яке посилається управління ПФУ, обґрунтовуючи заяву, вбачається, що воно ухвалене у спорі, який виник за інших правовідносин, та не містить протилежного висновку щодо застосування частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХII, з огляду на правила якої касаційний суд у справі, що розглядається, вказав на неправильне визначення відповідачем грошового забезпечення, з якого обчислена пенсія позивача.

Наведене не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) та частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) ,

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.