Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Сіроша М.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у справі за позовом СПД ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави про скасування рішення,-

У жовтні 2007 року СПД ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави про скасування рішення.

Постановою господарського суду Полтавської області від 21 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року постанову господарського суду Полтавської області від 21 липня 2008 року скасовано, позовні вимоги СПД ОСОБА_5 задоволено.

На судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до п. 11.12 Інструкції Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (z0064-04) за підсумками року фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком. При цьому розрахунок подається платником незалежно від стану його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення.

Порушення, яке з позиції контролюючого органу полягає у несвоєчасному поданні розрахунку страхових внесків, відображено в акті перевірки № 165 від 27.08.2007 року, на підставі якого прийнято спірне рішення.

Фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення строку подання розрахунку страхових внесків є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення строку подання розрахунку страхових внесків після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Октябрьському районі м. Полтави відхилити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .