Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Агро"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008

у справі № 2а-1700/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Агро"

до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2008 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської ОДПІ від 31.10.2007 № 0000492320/0про визначення ТОВ "Гранум-агро"податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 13016,90 грн. (в т.ч.10013,00 грн. основного платежу та 3003,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій) з тих підстав, що товариством правомірно включено до складу валових витрат суму відсотків, отриманих згідно укладених кредитних договорів.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована висновком про те, що товариством не надано доказів отримання оплаченого товару, а відтак і доказів, що кредитні кошти не використовувались ним у господарській діяльності.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008, залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2008, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права –пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок Ясинуватської ОДПІ, викладений в акті перевірки від 22.10.2007 № 584/23-211-1/34081260, про порушення позивачем пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР у зв’язку із включенням в І кварталі 2007 року до складу валових витрат відсотків в сумі 40054,00 грн. за отримані по кредитним договорам грошові кошти, які не були використані в господарській діяльності підприємства.

Господарська діяльність відповідно до визначення пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР закріплено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та Акціонерним комерційним промисловим банком м. Донецьк було укладено кредитний договір від 26.04.2006 № 15-93/17-2173/06 про відкриття мультивалютної кредитної лінії та договір від 15.08.2006 № 1, відповідно до яких на рахунок позивача перераховано кредитні кошти в загальній сумі 23980635,06 грн. Згідно пунктів 1.2, 1.3 договорів датою повернення кредиту є 29.03.2007, а цільовим призначенням кредитних коштів - придбання сільськогосподарської продукції у сільгоспвиробників; відсотки за користування кредитом складають 17 % річних.

ТОВ "Гранум-агро"на виконання укладених з ТОВ "Бета-Агро-Інвест" договорів від 20.11.2006 № 116, від 01.08.2006 № 17 про придбання сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику, пшениці врожаю 2007 року) сплатив передплату за товар (платіжні доручення від 26.01.2007 № 13 на суму 7979753,00 грн.; від 26.12.2006 № 157 на суму 1821881,00 грн.; від 16.11.2006 № 149 на суму 493000,00 грн.; від 30.10.2006 № 132 на суму 650000,00 грн.; від 25.10.2006 № 123 на суму 164000,00 грн.; від 16.10.2006 № 122 на суму 105000,00 грн.; від 12.10.2006 № 119 на суму 50000,00 грн.). В подальшому ТОВ "Бета-Агро-Інвест"було повернуто передплату за сільськогосподарську продукцію (платіжне доручення № 528 на суму 5970321,44 грн., № 529 на суму 3929678,56 грн., № 531 на суму 5100000,00 грн., № 37 на суму 4979754,06 грн.).

26.01.2007 позивачем погашено заборгованість по кредитній лінії на суму 19979754,06 грн. (платіжні доручення № 14 на суму 4979754,06 грн., № 16 на суму 9900000,00 грн., № 18 на суму 5100000,00 грн.), в т.ч. коштами які було отримано від ТОВ "Бета-Агро-Інвест"у зв’язку із поверненням передплати на суму 15000000,00 грн.

16.01.2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним промисловим банком м. Донецьк було укладено кредитний договір № 15-93/17-87/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії, відповідно до якого станом на 30.06.2007 року на рахунок позивача перераховано кредитні кошти в сумі 25867120,00 грн. Згідно пунктів 1.2, 1.3 цього договору дата повернення кредиту - 15.01.2008, цільове призначення кредитних коштів - придбання сільськогосподарської продукції у сільгоспвиробників, відсотки за користування кредитом складають 16,5 % річних.

ТОВ "Гранум-агро"26.01.2007 згідно вказаного кредитного договору отримав кредитні кошти в сумі 14099120,00 грн. і на виконання укладених з ТОВ "Бета-Агро-Інвест" договорів від 19.01.2007 № 4, від 22.01.2007 № 7 сплатив передплату за придбання сільськогосподарської продукції (платіжні доручення від 26.01.2007 № 14 на суму 8999120,00 грн., № 20 на суму 5100000,00 грн.; від 30.01.2007 № 25 на суму 300000,00 грн.). 31.01.2007 постачальником товару - ТОВ "Бета-Агро-Інвест" повернуто передплату (платіжні доручення від № 573 на суму 367000,00 грн., № 26 на суму 367000,00 грн.).

31.01.2007 позивачем погашено заборгованість по кредитній лінії на суму 367000,00 грн.

Аналіз вказаних операцій свідчить про те, що систематична сплата позивачем одному і тому ж постачальнику товару грошових коштів, які отримано за кредитними договорами, як передплати за придбання сільськогосподарської продукції та їх подальше повернення з незначним проміжком часу з послідуючим погашенням кредиту за рахунок цих коштів правильно оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що свідчать про використання кредитних коштів не в межах господарської діяльності підприємства в розумінні вимог податкового законодавства.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 нормам матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Агро"залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.