Про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених платежів - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Імпексмаш" (далі - Підприємство) до Кіровоградської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Кіровоградська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених платежів,

У березні 2013 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило:

- скасувати рішення Митниці від 5 лютого 2013 року № КТ-901-0006-2013 про визначення коду товару (далі - спірне рішення);

- стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені податок на додану вартість у розмірі 666 грн 77 коп. та ввізне мито в розмірі 3333 грн 84 коп. шляхом зарахування вказаної суми на рахунок Митниці в рахунок майбутніх платежів Підприємства.

На обґрунтування позову Підприємство зазначило, що товар "діжа підкатна" Д-300 невірно класифікований Митницею за товарною позицією 8716 80 00 00 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) ), оскільки за своїми технічними характеристиками він є частиною хлібопекарського обладнання, а тому має класифікуватися за товарною позицією 8438 90 00 00 УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) . Внаслідок винесення спірного рішення Підприємство надмірно сплатило ввізне мито та податок на додану вартість.

Суди встановили, що між Підприємством та закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Восход" (Російська Федерація) 26 вересня 2008 року був укладений контракт, відповідно до умов якого та згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною від 31 січня 2013 року № 460 на адресу Підприємства надійшло хлібопекарське обладнання.

З метою митного оформлення вказаного товару Підприємство надало Митниці митну декларацію від 4 лютого 2013 року № 901050000/2013/000181, у якій: графа 3 "товар" містить запис - 3; графа 33 "код товару" містить запис - 84389000; графа 31 "вантажні місця та опис товару" містить запис - 1, частини обладнання для виробництва хлібобулочних виробів: "діжа підкатна" циліндрична Д-300 - 1 шт., нова, об'єм діжі 300 л, мінімальна маса тіста - 5 кг/заміс, максимальна маса тіста - 200 кг/заміс; призначена "діжа підкатна" для виготовлення, транспортування опари, бродіння тіста після кінцевого замісу.

Крім того, доповнення форми МД-6 до вищевказаної декларації містить додатковий опис товару, а саме: "товар № 3 Графа 31 (в разі наявності такої технологічної операції), транспортування готового тіста на хлібопекарських підприємствах, малих пекарнях в складі машини тістомісильної "Прима-300", виготовлена "діжа підкатна" з товстостінної нержавіючої сталі, має шестерню приводу кругового обертання, встановлена віссю обертання на маневрову каретку, маневрова каретка оснащена трьома колесами, одне з яких направляюче розміщено в поворотній вилці, заводський номер 1353, маркування на виробі: дежа Д-300 заводський номер 1353".

Митниця 5 лютого 2013 року прийняла спірне рішення, яким змінила код товару з 8438 90 00 00 на 8716 80 00 00.

Підприємство надало Митниці митну декларацію від 5 лютого 2013 року № 901050000/2013/000206, яка прийнята митним органом до митного оформлення, а в подальшому митне оформлення було завершене в порядку, визначеному статтею 255 Митного кодексу України (далі - МК).

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 10 червня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано статті 67-69 Митного кодексу України (4495-17) та положення Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" (2371-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2371-III). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2014 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві Митниці доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року (справи №№ К/800/53828/14, К/800/28036/14), копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статті 67-69 МК та положення Закону № 2371-III (2371-14) .

У наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року (№ К/800/28036/14) цей суд визнав правильним рішення Митниці про зміну коду задекларованого товару "діжа підкатна" Д-160, який був класифікований Підприємством за кодом 8438 90 00 00, а Митницею - за кодом 8716 80 00 00, оскільки "діжа підкатна" за своїми технічними характеристиками призначена для транспортування продукції на хлібопекарських підприємствах.

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав, що товар "діжа підкатна" не може класифікуватися у товарній позиції групи 87, яка включає "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання", оскільки за своїми технічними характеристиками, конструктивними ознаками та цільовим призначенням "діжа підкатна" не сконструйована для переміщення на дорогах та коліях.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 69 МК товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) .

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) .

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) , вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (4495-17) .

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 (z1085-12) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 року за № 1085/21397 (z1085-12) ; далі - Порядок) контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком (z1085-12) декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) , заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) , з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) , рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Відповідно до статті 67 МК в УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з Законом № 2371-III (2371-14) група 87 входить до розділу XVII "Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби і пов'язані з транспортом пристрої та обладнання" і включає "Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання".

Пунктом (а) частини 4 примітки до цього розділу встановлено, що у цьому розділі транспортні засоби, спеціально сконструйовані для переміщення на дорогах чи коліях, слід класифікувати у товарних позиціях групи 87.

Відповідно до Закону № 2371-III (2371-14) до товарної підкатегорії 8716 80 00 00 віднесено "інші транспортні засоби".

Відповідно до цього ж Закону (2371-14) група 84 "Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини" входить до розділу XVI "Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя". До товарної позиції 8438 включено "Обладнання для промислового приготування виробництва харчових продуктів чи напоїв, не включене до інших угруповань, крім обладнання для екстрагування або виробництва тваринних чи нелетких рослинних жирів, або олій". Товарна підпозиція 8438 10 охоплює "Обладнання для виробництва хлібобулочних виробів, макаронів, спагеті або подібних виробів", а до товарної підкатегорії 8438 90 00 00 віднесено "частини" такого обладнання.

Суди встановили, що Підприємство при декларуванні класифікувало товар "діжа підкатна" за товарною підкатегорією 8438 90 00 00, оскільки згідно з описом, наведеним у відомостях про товар, вона є частиною обладнання для виробництва хлібобулочних виробів і її цільовим призначенням є виготовлення, транспортування опари, бродіння тіста після кінцевого замісу. Згідно з додатковим описом товару "діжа підкатна" призначена для транспортування готового тіста на хлібопекарських підприємствах, малих пекарнях в складі машини тістомісильної "Прима-300".

За таких обставин, ураховуючи визначальні характеристики товару "діжа підкатна", колегія суддів вважає, що висновок суду касаційної інстанції щодо належності спірного товару до коду 8438 90 00 00 УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку, що в іншій справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій також додано до заяви, правовідносини не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 листопада 2014 року (№ К/800/53828/14) вирішував питання щодо правильності визначення Підприємством коду товару "цукрова пудра для декорування хлібобулочних та кондитерських виробів: декоративна пудра "Dekopuder" за кодом УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14,2371г-14) 1702 30 99 00 товарної позиції 1702.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у цих справах.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, про які йдеться у заяві, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України