Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 року

у справі № 8 / 133-АП-07 (22а-1067/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод"

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод"звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001402301/0 та №00000402301/0 від 19.12.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно (на підставі належним чином оформлених податкових накладних) було сформовано податковий кредит, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 15.05.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 року постанову Господарського суду Херсонської області від 15.05.2007 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено додаткову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету за результатами проведених зустрічних перевірок у 2004 році, за наслідками якої складено Акт № 106/23/00211004 від 19.12.2006 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією та на підставі пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) підприємству було донараховано податок на додану вартість у сумі 57419,85 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення № 0001402301/0 від 19.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 28245,05 грн. та № 0000402301/0 від 19.12.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 43762,20 грн. (29174,80 грн. основного платежу та 14587,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, по кожній з господарських операцій позивачу було надано податкові накладні, які оформлені належним чином. Дані господарські операції позивачем відображено у реєстрах податкового та бухгалтерського обліку. Виконання господарських операцій сторонами у справі не заперечується.

На думку податкового органу, оскільки безпосередні постачальники позивача ПП "Міріон-Міленіум", ТОВ "Техпромбуд", ТОВ "Укртехтранс"не є виробниками продукції, а отримували її від ПП "Едвінс"та ТОВ "ТПК-1", перевірку яких провести виявилось неможливо, це є підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит по відповідним господарським операціям.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ПП "Едвінс"та ТОВ "ТПК-1", будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку цих підприємств та виконання ними обов’язку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету відповідач не наводив.

Відповідачем не доведено факту не сплати до Державного бюджету України вказаного податку контрагентами позивача у справі.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Відповідно до даних податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформлені відповідно до вимог, зазначених в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Таким чином, ВАТ "Бериславський машинобудівний завод"правомірно включило зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевказане судом апеляційної інстанції обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .