Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 18 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року у справі №3/377 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 про зобов’язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2007 року Контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області звернулося в суд з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 про зобов’язання забезпечити відшкодування 16808,72 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу сільськогосподарськими товаровиробниками були повернуті кошти за надані бюджетні позички у вигляді вівса та паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 16808,72 грн., які відповідачем не були перераховані до Державного бюджету.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 18 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Справа № К-29370/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій Контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем відповідно до плану проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відповідача із складанням акту від 26.04.2007 р. №07-09/120, згідно якого за період 2005-2006р.р. відповідно рішень господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2004 р. та 14.12.2004 р. відповідачу були повернуті кошти за надані бюджетні позички сільськогосподарським товаровиробникам в загальній сумі 16808грн.72коп., які не були перераховані до Державного бюджету, чим порушена ст. 2 Закону України від 18.01.2001р. №223 7-Ш "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів переробних підприємств агропромислового комплексу"

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновків що позивачем не доведена наявність бюджетної заборгованості відповідача та відсутні зобов’язання відповідача по відшкодуванню сум до Державного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно обставин справи Контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області звернулося з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 про зобов’язання забезпечити відшкодування 16808,72 грн., які стягнуті рішеннями господарських судів на користь останнього з сільськогосподарських товаровиробників. Фактично позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення спірної суми. При цьому позивач посилається на ті обставини, що відповідач не перерахував до Державного бюджету кошти, отримані від сільськогосподарських товаровиробників за надані бюджетні позички у вигляді паливно-мастильних матеріалів та посівного зерна під урожай 1998 р. відповідно до постанов КМ України.

Згідно Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами під урожай 1998 року дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 не являється безпосереднім одержувачем пально-мастильних матеріалів від оптових постачальників для забезпечення сільськогосподарських товаровиробників такими паливно-мастильними матеріалами під урожай 1998 р. Такою особою, згідно положень Порядку являється державна акціонерна компанія "Хліб України". Зобов’язання безпосередньо заготівельних підприємств по відшкодуванню сум до Державного бюджету Порядок не містить. Акт ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача не містить даних про наявність бюджетної заборгованості дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1. Наявність вказаної заборгованості повинна обліковуватися у ДАК "Хліб України".

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що вимога позивача про зобов’язання відповідача забезпечити відшкодування отриманих за судовими рішеннями коштів не ґрунтується на законі. Крім того, колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту позову та позовних вимог, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача спірної суми. Відповідно до ч.4 ст. 50 КАС України орган владних повноважень, яким являється позивач, має право на звернення з адміністративним позовом лише у випадках встановлених законом. Стаття 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачає випадки звернення КРУ до суду, а саме: стягнення в дохід держави коштів отриманих за незаконними угодами; усунення порушень з питань збереження і використання активів. В даних правовідносинах позивач ставить питання про стягнення суми стягнутої за рішеннями судів за надані за надані бюджетні позички у вигляді паливно-мастильних матеріалів та посівного зерна сільськогосподарським виробникам, такі повноваження позивача не передбачені законом, що також являється підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 18 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .