Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокуратури Харківської області (далі –Прокуратура) та державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 21.05.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007

у справі № АС-42/237-07 (22-а-1433/2007)

за позовом ДПІ

до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі –ДВС),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –приватного підприємства "Фатон"

про скасування актів індивідуальної дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’явились,

відповідача –не з’явились,

Генеральної Прокуратури України –Зарудяної Н.О.,

третьої особи –не з’явились.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування постанови ДВС від 07.05.2007 № 23/1 про накладення штрафу.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.05.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007, у позові відмовлено з тих мотивів, що чинним законодавством України не передбачено зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у разі подання прокурором касаційної скарги, тоді як застосування до ДПІ штрафних санкцій за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду є правомірним.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Прокуратура та ДПІ просять скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що касаційне подання та касаційна скарга за своєю правовою сутністю є тотожними поняттями, у зв’язку з чим у разі як подання касаційної скарги прокурором, так і внесення ним касаційного подання виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в порядку пункту 10 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Наведене, за посиланням скаржників, виключає правомірність накладення на ДПІ штрафних санкцій за невиконання рішення, оскарженого прокурором в касаційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваної постанови ДВС, згідно з якою на позивача було накладено штраф у сумі 510 грн., стало невиконання ДПІ виконавчого листа від 20.04.2007 № АС-13/504-06, виданого господарським судом Харківської області на виконання постанови цього суду від 09.01.2007 у справі № АС-13/504-06.

Основним мотивом для відмови у позові судами зазначено те, що подана прокурором касаційна скарга не є касаційним поданням у розумінні пункту 10 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак з таким висновком судів погодитися не можна.

Так, частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 361 Закону України "Про прокуратуру"представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є, зокрема, внесення касаційного подання на судові рішення.

За змістом статті 37 названого Закону право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що в даному разі використання різної термінології у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) та Законі України "Про прокуратуру" (1789-12) для визначення процесуального документа, який подається прокурором з метою оскарження рішення суду в порядку касації, не є свідченням того, що касаційне подання та касаційна скарга є різними формами представництва прокурора. Адже, у названих нормативно-правових актах вони вживаються як тотожні, взаємозамінні поняття.

В даному ж разі у вирішенні цього спору судами було застосовано формальний підхід у наданні правової оцінки обставинам справи щодо відмінності касаційної скарги та касаційного подання прокурора, що є неприпустимим.

Таким чином, з огляду на приписи пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі № АС-13/504-06 підлягало обов’язковому зупиненню з причин подання прокурором касаційної скарги на таке рішення. Тому застосування до ДПІ штрафних санкцій згідно з оспорюваною постановою слід визнати незаконним.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційні скарги прокуратури Харківської області та державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова задовольнити.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 21.05.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007 у справі № АС-42/237-07 (22-а-1433/2007) скасувати.

3. Позов задовольнити.

Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 07.05.2007 № 23/1 про накладення штрафу.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.