2-а-132/07 Про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - 16.03.2010 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області на постанову Сєверодонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року,

У період з грудня 2006 року по березень 2007 року ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у Сєверодонецькому міському суді Луганської області пред’явили позов до УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог послалися на те, що вони є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідами 2-ої групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на отримання додаткової пенсії в розмірі 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив їм у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.

Просили визнати протиправними дії УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області, пов’язані з виплатою їм пенсії в розмірі, меншому встановленому частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з невиплатою їм додаткової щомісячної пенсії з розрахунку 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати відповідача призначити їм пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Постановою Сєверодонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 задоволено.

Визнано протиправними дії УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області, пов'язані з виплатою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пенсії в розмірі, меншому встановленого частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнано протиправними дії УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області, пов'язані з невиплатою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 додаткової пенсії щомісячно з розрахунку та 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язано УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області призначити ОСОБА_6 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 13 листопада 2006 року в сумі 2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.; ОСОБА_7 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 07 листопада 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.; ОСОБА_8 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 27 жовтня 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.; ОСОБА_9 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 20 листопада 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00грн.; ОСОБА_10 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 27 листопада 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.; ОСОБА_11 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 05 грудня 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.; ОСОБА_12 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 27 листопада 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00грн.; ОСОБА_13 пенсію в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 29 листопада 2006 року –2928,00 грн., з 01 січня 2007 року –3040,00 грн.

Зобов’язано УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області призначити ОСОБА_6 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров’ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 13 листопада 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року - 285,00 грн.; ОСОБА_7 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 07 листопада 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_8 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 27 жовтня 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_9 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 20 листопада 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_10 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 27 листопада 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_11 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 05 грудня 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_12 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 27 листопада 2006 року –274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.; ОСОБА_13 додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком з 29 листопада 2006 року – 274,50 грн., з 01 січня 2007 року –285,00 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивачів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є інвалідами 2-ої групи за захворюванням, яке пов’язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належать до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебувають на обліку в УПФ України в

м. Сєверодонецьку Луганської області.

Їм були призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Позивачі зверталися до УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсій було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

УПФ України в м. Сєверодонецьку Луганської області неправомірно відмовило позивачам в задоволенні їх заяв про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачам застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.

Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачам має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачамі повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суди правильно задовольнили позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в

м. Сєверодонецьку Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Сєверодонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними –без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.