Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Юрченка В.В.

секретар: Коваленко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсною другої податкової вимоги

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 31 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року,

У січні 2006 року Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України звернувся до суду з позовом і просив визнати недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.08.2005 року №2/4144 в частині стягнення з Департаменту ресурсного забезпечення МВС України 66570, 53 грн. Заявою від 28.03.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.08.2005 року №2/4144 в частині визначення до сплати пені в сумі 66570,53 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва від 31 березня 2006 року, якою позов задоволено: визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.08.2005 року №2/4144 в частині визначення Департаменту ресурсного забезпечення МВС України до сплати пені в розмірі 66570, 53 грн. Повернуто Департаменту ресурсного забезпечення МВС України з Державного бюджету 81,60 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням №24 від 13.01.2006 року, як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору покладено на Департамент ресурсного забезпечення МВС України.

Відповідач просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в Постанові КМУ від 20.07.2005 року №609 (609-2005-п) , якою продовжено строк погашення векселів до 01 квітня 2006 року, відсутня вказівка щодо її зворотної дії в часі і до такого висновку суди безпідставно дійшли самостійно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду міста Києва від 31 березня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення –про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судами встановлено, що податковий борг у сумі 66570,53 грн. у позивача виник внаслідок того, що у зв’язку з виконанням Постанови КМУ від 24.12.2003р. №1990 (1990-2003-п) "Про митне оформлення спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ"та Постанови КМУ від 31.03.2004р. №406 (406-2004-п) "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. №1990 (1990-2003-п) "Державній митній службі та Державній податковій адміністрації дозволено приймати прості не авальовані податкові векселі із строком їх погашення 365 календарних днів, які видавались позивачем на суму податку на додану вартість при ввезенні спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ, виникла заборгованість по виданих векселях, термін погашення по яких настав у травні 2005 року.

На виконання вимог Постанови КМУ від 24.12.2003р. №1990 (1990-2003-п) "Про митне оформлення спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ"25.02.2004р. між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України (замовник) та фірмою "Volkswagen AG"(постачальник) укладено контракт №3/134. За контрактом постачальник постачає замовнику, а замовник приймає у постачальника та сплачує вартість 2 150 нових спеціальних автомобілів марки Volkswagen, які зазначені в специфікації. Замовник використовує вказані автомобілі виключно для потреб Міністерства внутрішніх справ, державних правоохоронних органів та установ, уповноважених здійснювати контрольні функції за дотриманням законодавства України. Поставка спеціальних автомобілів замовнику здійснюється партіями відповідно до графіку виконання. На адресу Департаменту ресурсного забезпечення МВС України автомобілі почали надходити у травні 2004 року. В цей же час позивач видав 64 простих не авальованих податкових векселів із строком їх погашення 365 календарних днів на загальну суму 10 233 883, 23 грн.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (в редакції, що була чинною на час видачі позивачем податкових векселів) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України та при умові оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларацій) можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його несплати платником у строк; сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування; обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються; порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Кабінет Міністрів України Постановою від 1 жовтня 1997 року N 1104 (1104-97-п) затвердив Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України

Дія цього Порядку (1104-97-п) поширюється на ввезені (імпортовані) товари, оформлення ввізної митної декларації щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх ввезення (пересилання), та дати перетину державного кордону України (п. 1).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку (1104-97-п) податковий вексель - простий вексель, що видається платником податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Згідно п. 6, 8 Порядку (1104-97-п) видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість. Строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30 днів, включаючи дату його видачі. У разі ввезення (пересилання) на митну територію України товарів для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів, може видаватися податковий вексель на суму податку на додану вартість з більш довгим строком погашення. Перелік таких товарів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Порядку (1104-97-п) передбачено, що податковий вексель підлягає оплаті векселедавцем не пізніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу, без пред'явлення його векселедержателем. Якщо сума податкового векселя не оплачена у цей строк, протест у неплатежі не здійснюється. У цьому разі сума векселя підлягає стягненню з векселедавця державною податковою адміністрацією (інспекцією) - векселедержателем у порядку, передбаченому для стягнення недоїмки за обов'язковими платежами до бюджету.

Кабінетом Міністрів України 24.12.2003 була прийнята постанова №1990 (1990-2003-п) "Про митне оформлення спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ", в якій постановлено наступне:

- (п. 1) Відповідно до частини другої статті 5 Декрету КМУ "Про акцизний збір" затвердити перелік спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ, які не підлягають оподаткуванню акцизним збором під час митного оформлення їх імпорту в Україну департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ згідно з додатком.

- (п. 2) Дозволити Державній митній службі та Державній податковій адміністрації прийняти податкові векселі як сплату департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ податку на додану вартість за ввезення автомобілів.

- (п. 4) Міністерству внутрішніх справ здійснювати закупівлю автомобіля

спеціального призначення в установленому законодавством порядку за рахунок і в межах

фактичних надходжень до спеціального фонду Міністерства (перелік автомобілів зазначений

в додатку до Постанови №1990 (1990-2003-п) від 24.12.2003). Постановою КМУ від 31.03.2004 № 406 (406-2004-п) були внесені зміни до п. 2 Постанови №1990 (1990-2003-п) шляхом викладення його в такій редакції: "Дозволити Державній митній службі та Державній податковій адміністрації приймати прості неавальовані податкові векселі із строком погашення 365 календарних днів, що видаються Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ на суму податку на додану вартість у разі ввезення спеціальних автомобілів для потреб Міністерства згідно з додатком".

Судами встановлено, що термін погашення виданих позивачем векселів - травень 2005 року. Позивач наголошував на тому, що у нього було відсутнє необхідне держане фінансування для виконання постанови щодо погашення ПДВ, враховуючи що він є неприбутковою організацією, тому Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Кабінету Міністрів України з проектом Постанови про продовження строку погашення простих векселів до 01.04.2006.

Державна податкова адміністрація України як центральний податковий орган погодила проект Постанови без зауважень (лист ДПА України від 22.07.2005 № 8608/5/15-2416 - в матеріалах справи) і 20.07.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №609 (609-2005-п) , згідно з якою "в п. 2 Постанови КМУ від 24.12.2003 №1990 (1990-2003-п) "Про митне оформлення спеціальних автомобілів для потреб Міністерства внутрішніх справ" із змінами, внесеними Постановою КМУ від 31.03.2004 №406 (406-2004-п) , цифри і слова "365 календарних днів" замінено словами і цифрами "до 1 квітня 2006 року". Також Постановою КМУ від 31.03.2004 №406 (406-2004-п) зобов'язано МВС України та Міністерство фінансів України під час складання проекту Державного бюджету на 2006 рік передбачити кошти для сплати ПДВ за спеціальні автомобілі, закуплені для потреб МВС.

Таким чином строк погашення виданих позивачем векселів був продовжений Кабінетом Міністрів України в межах визначених законом повноважень до 01.04.2006 (що власне і є строком погашення векселя) станом на момент винесення спірної податкової вимоги.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 20.12.2000 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3).

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-111 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як визначено п. 1.4 ст. 1 Закону №2181-111 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.1 ст. 16 Закону №2181-111 встановлено, що пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.

Задовольняючи позов, суди помилково дійшли висновку про те, що оскільки строк погашення векселів згідно з Постановою КМУ № 609 від 20.07.2005 (609-2005-п) був продовжений, то станом на 10.08.2005 (на час направлення другої податкової вимоги) у позивача відсутній податковий борг.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Враховуючи викладене, висновок судів про те, що прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 20.07.2005 року №609 (609-2005-п) , якою строк погашення векселів продовжено до 01.04.2006 року, було спрямоване на зворотну дію в часі щодо встановлення нового порядку погашення податкових зобов’язань конкретним платником податку і позивач отримав правові підстави не погашати векселі до 20.07.2005 року, є помилковим.

Нарахування позивачу пені та обов’язок сплатити її за порушення строків розрахунків з бюджетом є формою відповідальності. Оскільки строк погашення виданих позивачем векселів, тобто строк сплати податкових зобов’язань, настав у травні 2005 року, то відповідач мав правові підстави для надсилання позивачу другої податкової вимоги з визначенням пені з ПДВ на суму 66570, 53 грн.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з’ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 31 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2006 року скасувати, прийнявши нове судове рішення.

У задоволенні позову Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсною другої податкової вимоги - відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строк та в порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.