Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Білоцерківський завод "Еталон" на постанову господарського суду Київської області від 30 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у справі №А19/173-07 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області до Державного підприємства "Білоцерківський завод "Еталон"про стягнення суми, -

У травні 2007 року Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Білоцерківський завод "Еталон"про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Позовні вимоги УПФ України у м. Білій Церкві мотивовані тим, що відповідач не виконує рішення № 129 від 18.01.2007 року, №№ 1190, 1191, 1192 від 11.12.2006 року "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду"у строки визначені законодавством, в наслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Постановою господарського суду Київської області від 30 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДП "Білоцерківський завод "Еталон"просить скасувати зазначені судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі Закон № 2181-III (2181-14) ), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

У преамбулі Закону України №2181-ІІІ (2181-14) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г"підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно вимог Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотку від суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені.

Судом танції встановлено, що ДП "Білоцерківський завод "Еталон" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до положень Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (z0064-04) № 21-1 від 19.12.2003 року на відповідача покладений обов’язок сплати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки визначені чинним законодавством.

Рішеннями № 129 від 18.01.2007 року, №№ 1190, 1191, 1192 від 11.12.2006 року "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду"до відповідача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу та пені.

Зазначені рішення не були оскаржені у встановленому Законом порядку та є чинними.

Відповідач частково сплатив кошти в сумі 30,43 грн., які було зараховано на погашення штрафу, решта ним сплачена в добровільному порядку не була.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківський завод "Еталон"відхилити, а постанову господарського суду Київської області від 30 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.