Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТрубоСтальКомплект –Максимальна Концентрація Засобів"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2006 року

у справі № А36/226

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТрубоСтальКомплект –Максимальна Концентрація Засобів"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року, відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТрубоСтальКомплект –Максимальна Концентрація Засобів"(далі –ТОВ, позивач) про скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –ОДПІ, відповідач) від 27 грудня 2005 року № 000942342/3/52367, № 000952342/3/52368.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ ставиться питання про скасування постановлених рішень та ухвалення нового рішення або направлення справи на новий розгляд.

ОДПІ в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодились з позицією податкового органу, що позивач в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(зі змінами та доповненнями; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) включив до складу валових витрат суму отриманих послуг від Приватного підприємства "Бовіс", яке на той час було ліквідовано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2002 року, в результаті чого були завищені валові витрати за 3 квартал 2003 року на суму 22750 грн. та в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.2.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка виписана вказаним ліквідованим підприємством, яке не було платником податку на додану вартість, в результаті чого безпідставно завищений податковий кредит на 4550 грн.

Згідно частини 3 статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з’ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Відповідно до частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно частини 7 статті 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) , реєстрація особи як платника податку діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість.

Вирішуючи спір по суті, суди не з’ясували, чи на момент включення позивачем до складу валових витрат витрат з отриманих послуг з інформаційного обслуговування згідно договору про надання маркетингових послуг від 22 серпня 2003 року, укладеного з Приватним підприємством "Бовіс", та включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 4550 грн. на підставі податкової накладної, виданої вказаним підприємством, до ЄДРПОУ було внесено запис про припинення Приватного підприємства "Бовіс"та виключено його з Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами всім обставинам справи.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог статті 227 КАС України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ТрубоСтальКомплект –Максимальна Концентрація Засобів"задовольнити.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2006 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.