колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І, Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини Д 0040, третя особа –управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про видачу довідки, стягнення недоотриманої пенсії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2005 року,

У липні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 27 квітня 1986 року по 29 травня 1986 року, перебуваючи на посаді командира військової частини 50937, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Військовою частиною 32207 була видана довідка від 9 серпня 1986 року про те, що позивач в складі цієї військової частини в зазначений період приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та згідно постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (v0665400-86) має право на отримання пенсії на пільгових умовах один місяць за три. Крім того, згідно постанови ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 (v0524400-86) йому належало отримати посадовий оклад і оклад за військове звання в подвійному розмірі за період з 29 квітня 1986 року по 15 травня 1986 року, а відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 (v0964400-86) має право на отримання заробітку в п’ятикратному розмірі за період з 29 квітня 1986 року по 8 травня 1986 року. В жовтні 1997 року вийшов на пенсію по інвалідності. Позивач з розміром призначеної пенсії не погодився, тому управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області 14 листопада 2003 року провело зустрічну перевірку у військовій частині Д 0040 (правонаступник військової частини 01646, де позивач проходив службу в 1980-1987 роках), в ході якої було витребувано довідку від 18 листопада 2003 року № 236, де враховано заробітну плату за період роботи в зоні відчуження 29 та 30 квітня 1986 року (населені пункти Копачі, Чистогалівка, зона небезпеки З, кратність 4) та збережений заробіток. На підставі зазначеної довідки позивачу як інваліду ІІ групи було перераховано пенсію, розмір якої склав 609,84 грн. Зазначає, що Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок з Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) , передбачено, що пенсії можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. На неодноразові звернення до військової частини Д 0040 з проханням надати довідку про грошове забезпечення (фактичний заробіток) за роботу в зоні небезпеки при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач отримав відповідь, що виплати учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС проводились за окремими відомостями, які відсутні у військовій частині в зв’язку з їх знищенням. Просив зобов’язати військову частину Д 0040 видати відповідну довідку, якою підтвердити факт отримання позивачем як командиром військової частини 50937 посадового окладу і окладу за військове звання в подвійному розмірі та відсоткової надбавки за вислугу років, виплачених йому в п’ятикратному розмірі, за період виконання особливо важливого урядового завдання з 29 квітня 1986 року по 15 травня 1986 року у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964рс, стягнути на його користь недоотриману пенсію в розмірі 41 266,19 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2005 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_2, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального права, правової оцінки обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 23 червня 1980 року до 17 листопада 1987 року проходив військову службу на офіцерських посадах у військовій частині 01646, яка на підставі Директиви начальника штабу –заступника начальника Цивільної оборони України № 3/1/03 від 18 січня 1993 року була переформована у військову частину Д 0040. Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області. З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 вбачається, що згідно довідки військової частини 32207 від 9 серпня 1998 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 квітня 1986 року по 29 травня 1986 року в зоні небезпеки 2 та з 22 липня 1986 року по 29 липня 1986 року в зоні небезпеки 3, згідно довідки військової частини Д 0040 від 19 жовтня 1998 року № 183 грошове забезпечення позивача всього складало 387,50 крб. Розмір призначеної пенсії з 1 жовтня 1998 року становив 425,20 грн. З 5 червня 2002 року позивачу призначена пенсія як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 507,37 грн. В зв’язку зі зверненням ОСОБА_2 щодо правильності визначення розміру його пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області було проведено зустрічну перевірку наявності первинних документів з нарахування грошового забезпечення позивача за 1986 рік (акт від 14 листопада 2003 року) та витребувано з військової частини Д 0040 довідку від 18 листопада 2003 року № 236, де зазначено заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження (Копачі, Чистогалівка) в період з 29 квітня 1986 року по 30 квітня 1986 року (зона небезпеки 3, кратність 4, збереження заробітку), що визначено в розпорядженні Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964рс (v0964400-86) . На запит позивача з приводу видачі довідки про включення у його грошове забезпечення посадового окладу і окладу за військове звання в подвійному розмірі та відсоткової надбавки за вислугу років, виплачених йому в п’ятикратному розмірі, за період виконання особливо важливого урядового завдання з 29 квітня 1986 року по 15 травня 1986 року військова частина Д 0040 відповіла листом від 27 серпня 2003 року № 1154, в якому зазначила, що в 1986 році грошове забезпечення ліквідаторам проводилось за разовими відомостями, термін зберігання яких три роки, тому вони були знищені. Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 1 вересня 2003 року № 9810 фінансові документи від військової частини 01646 на зберігання до архіву не надходили.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і цим Законом.

Відповідно до положень частини 3 статті 43 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що призначення пенсії та її розмір залежать від фактично одержаної заробітної плати (грошового забезпечення) працівником (військовослужбовцем) у період його роботи в зоні відчуження.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами),

Необхідність подання до органу, що призначає пенсію, довідки про заробітну плату передбачено пунктами 7, 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 квітня 2002 року № 224/30 (z0536-02) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що оскільки доказів на підтвердження фактично отриманого заробітку у кратному розмірі в спірний період позивачем не надано, фінансові документи у зв’язку із закінченням терміну їх зберігання знищені, то підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.