Про визнання протиправними та скасувати: картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (далі - Товариство) до Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити дії,

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати: картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 вересня 2013 року № 807100000/2013/01243 (далі - картка відмови) та рішення про визначення коду товару від 23 вересня 2013 року № КТ-807000003-0244-2013 (далі - рішення).

Позивач послався на те, що заявив до митного оформлення амфотерну поверхнево-активну речовину "Chegina K7" (cocamidopropilbetaine) - 30 % водний розчин суміші амідопропілбетаїнів кокосових кислот (С12-С18) та хлориду натрію (менше 5,5 % створеного в процесі виробництва) без вмісту абразивних порошків, яка завозиться Товариством для використання в господарській діяльності як сировина при виробництві миючих засобів. З цієї підстави при поданні митної декларації від 13 вересня 2013 року № 807100000/2013/01243 зазначив код цього товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) - 3402190000. Під час проходження митного оформлення відділ контролю за класифікацією товару Митниці прийняв рішення, в якому визначив інший код того самого товару за УКТ ЗЕД - 3402909000.

За результатами проведення митним органом контролю самостійної класифікації товарів 26 вересня 2013 року Митниця склала картку відмови, якою відмовила у митному оформленні цього товару.

Товариство вважає, що Митниця неправильно визначила код товару згідно з УКТ ЗЕД, який мав застосовуватись під час митного оформлення товару, і, як наслідок, безпідставно відмовила в такому оформленні.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2013 року позов задовольнив. Своє рішення обґрунтував тим, що код УКТ ЗЕД 3402190000 заявленого Товариством до митного оформлення товару підтверджується висновком Харківської торгово-промислової палати від 1 жовтня 2013 року № 817/13. Крім того, зазначив, що митні органи під час попереднього декларування ідентичного товару його класифікували за тим же кодом УКТ ЗЕД.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2014 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову. Цей суд зазначив, що рішення митного органу щодо визначення коду товару та про відмову в митному оформленні прийняті відповідно до наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 жовтня 2014 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасував, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування положень статей 312, 313 Митного кодексу України (далі - МК).

На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2014 року (справа № К-19822/09), в якій цей суд із посиланням на статті 313, 312 МК вказав на виключну компетенцію митних органів щодо віднесення товарів до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТ ЗЕД, та неможливість оскарження цього рішення митного органу про визначення коду товару.

Таких висновків суд касаційної інстанції дійшов щодо обставин ввезення на митну територію України бурової машини горизонтального направленого буріння, визначення коду якої згідно з УКТ ЗЕД проводилось в основному з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів, передбачених Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" (2371-14) (який був чинним на час виникнення спірних відносин).

У контексті заявлених вимог колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, що розглядається, правовідносини виникли щодо переміщення через митний кордон України амфотерної поверхнево-активної речовини "Chegina K7" (cocamidopropilbetaine), класифікація і кодування якої згідно з УКТ ЗЕД були проведені шляхом дослідження зразків партії товару із залученням спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення.

Натомість у рішенні, наданому для порівняння, висновки про правильність визнання коду товару були зроблені щодо іншого товару, вид, найменування та інші характеристики якого не зумовили застосування такого ж способу класифікації товару, який був застосований в оскарженому рішенні.

Варто зазначити, що в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, не наведено іншого, ніж у порівнюваному судовому рішенні, тлумачення статей 312, 313 МК. Тобто в обох справах суди однаково визнали право митних органів на прийняття рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, які є обов'язковими для підприємств і громадян, яке залежно від виду й найменування товару і було реалізовано ними різними способами. У справі, що розглядається, як зазначено вище, для цього Митниця вдалася до лабораторної перевірки характеристик товару, визначальних для його класифікації, тоді як у справі, рішення у якій надано для порівняння, перевірка правильності зазначення кодів товару визначалась шляхом запитування інформації з відділу номенклатури та класифікації товарів митного органу.

Таким чином, відсутність рішення касаційного суду із правозастосовним висновком, який за змістом і значенням відрізняється від правового висновку, наведеного у судовому рішенні, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.